А-БЕТ-КА
А
Візьму абетку — літер країна.
Які — головні? Які — командири?
Звичайно, У — моя Україна.
Звичайно, М — буква Мами і Миру.
БЕТ
Знову лунає сирени набат —
в темряві ночі ракети летять.
День на захист дітей…
День руїн і смертей?!
КА
Анастасія, Наталка і Макс
знають, що Д — Допомога.
А — захищає нас, це — АтАкмс.
Літера П — Перемога.
"ВЕМБЛІ"
Мені — вісім, два по чотири.
Ми отримали нову квартиру.
Допоки була без меблів —
величезна, нібито "Вемблі".
Я гасав на велосипеді,
у футбол грав у білих кедах.
Техніку мав філігранну,
наче сам Кріштіану…
А потім привезли шафи —
височенні жирафи.
Розляглися дивани —
розлогі гіпопотами.
Ще з‘явились якісь стелажі —
забили мій світ до межі…
Відтепер я не Кріштіану,
просто хлопчик звичайний.
БРАТИК
У нас народився братик,
я цьому безмежно радий.
Він гарний, лялька неначе:
удень — спить, уночі — плаче.
Мені виповнилось тільки п‘ять,
а всі кажуть — ось старший брат!
Але став я ніби прозорим —
адже навколо нього всі хором.
Чую: "Не заважай, будь ласка!.."
Тож сижу і малюю коляску,
Дивіться також
- Юрій Гундарєв — Карта війни треф
- Юрій Гундарєв — Хоку музичні
- Юрій Гундарєв — Тигран і Микита, шістнадцятивічні
- Ще 60 творів →
а у ній — мій маленький братик.
ТАТУ, ЩО ПОЧИТАТИ?
— Тату, що почитати —
чи Франца Кафку,
чи Кавабату?
— Та зачекай вже, доп'ю ось кавку…
А Кавабату —
ще ранувато!
— Мені ж минає…
— Та знаю, знаю…
Тож заспокойся —
почни із Джойса…
Жартую, милий,
починай із Забіли!
-Все ясно, тату…
Тож — Кавабату!
НОВЕНЬКА
Ніби одкровення,
вчительки слова:
"Ось у нас новенька!" —
кругом голова…
Стало враз світліше,
в серці скачуть вірші…
Ясно всім дівчатам —
краще помовчати.
Дівчинка руда,
наче сонця дар…
Ще й ім'я на щастя —
Настя.
БАБУСЯ
Не стало бабусі —
була і нема…
Лежать її буси,
пожовклий роман.
Стоять її капці,
вИсить он плащ…
І, наче у казці,
заплакав сам плач.
Природа — не в дусі,
безбарвний туман…
Не стало бабусі —
була і нема…
ЛІТЕРИ НА СНІГУ
Зів'ялим листям падають вірші…
Крокуєм паркетом блискучого льоду.
Тобі — вже дев'ять, мені — трішки більше.
Зима демонструє кришталеву вроду.
Сонце сліпить, що аж на очах сльози.
Тримаємо в рукавицях палиці лижні.
Ти зупиняєшся на самому розі
і металевим стрижнем виводиш лінії.
Здіймаєш бризок фонтан на бігу,
подібний крихітному кораблю…
Цілую очима літери на снігу:
"Тату, я тебе люблю!".
ХІБА ЦЕ ЗИМА?
Це що за зима,
якщо снігу нема?
Нащо ялинка,
як сирена лине?
Знов сидиш в укритті —
сум бетонних стін…
Чи будеш той торт
їсти в метро?..
Чи веселий цей вірш?
Не жалітимусь більш!
Певен — випаде сніг,
прийдуть райдужні сни,
знов засяє ялинка,
вікна вкриють крижинки,
а молитва до Бога
принесе перемогу.
ТВОЇ ПЛАНИ
Кілька хвилин на початку дня
розмірковуй про свої плани.
Хай буде справа лише одна,
але зроблена — бездоганно.
МОНА
У мене була кішка,
і звали її Мона.
Лягала до мене у ліжко —
під килим ховалась від грому.
У неї були очі,
наче якісь світлофори:
зелені — серед ночі,
а вдень — жовто-прозорі.
Ми разом з нею читали
і музику слухали разом…
А потім її не стало —
і щось обірвалося зразу.
Поклали її в коробку —
ту, що із-під взуття,
у цьому картонному гробику
зібрали її в небуття.
Так захотілося плакати,
та соромно було сліз,
коли металева лапа
рила в грудневій землі.
Тепер я один читаю,
а музику взагалі не слухаю.
Раніше не міг і представити —
на рівному місці й… туга…
Здавалося, це взагалі смішно!
Крадеться хвиля солона…
У мене була кішка,
і звали її Мона.
НАМАЛЮЙ ПЕРЕМОГУ!
Ось хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога,
вгорі — синьо-жовтий стяг
і літери: "Перемога".
Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: "Так,
це попроси у Бога!.."
А в серці лунає: "Так,
ще чекати недовго…"
Ось хлопчик малює: танк,
у квітах вільна дорога…
КУЛЬБАБКА
Зруйновано. Знищено. Вбито.
Лиш сум, наче тінь, біля тебе…
Як вірити вже? Як любити?
Чи чує нас хтось там, на небі?
І вмить припиняє дебати
хлопчик-кульбабка з телеекрану:
"На фронті б'ється мій батько,
а я маю битися з раком!"
Сльоза застилає очі —
ти мусиш тепер пам'ятати,
що десь із тобою поруч
б'ються кульбабка і тато.
МІНА
Мій батько загинув на фронті —
його розірвала міна…
Мені скоро вісім років,
тепер я в домі мужчина.
Мій батько — на стінці світлина:
квітка — в усміхненім роті…
Тепер я в домі мужчина.
Я битимусь теж на фронті.
УКРАЇНОЧКА
Гудуть сирени, працюють хаймерси,
хтось скиглить, що немає шансів…
Чи бачиш: тобі посміхається
дівчинка у вишиванці?