Зайшла, присіла в стороні —
З ікон обличчя благородно
Дивуються, здалось, мені.
Очима повела по храму,
І Богородицю знайшла.
Малює страх кардіограму…
По церкві тихо я пішла.
За доню страх мій, хвилювання
Аж до затемнення в очах.
Так хочу, щоб її кохання
Не знало сліз в пустих ночах.
У Богоматері благаю
Польоту їй, мов білий птах.
Хай буде віра, що без краю,
Хай буде світлим, чистим шлях.
- Прости, Матусе, за провини
І за гріхи мої прости.
Молю я захисту дитині,
І їй провини відпусти.
Не дай їй збитися в дорозі,
Розчаруватися не дай!
Не край сердечко у тривозі,
За віру й мудрість їй воздай!
Марія наче посміхнулась.
Аж блиск обличчя у вікні.
Відразу сльози навернулись
І легко стало так мені.
Я зрозуміла — Матір Божа
Не залишить моє дитя.
Її Покров – то огорожа
На світле все її життя.