Літав у дощ, імлу і грім!
Грав з Долею. А за потреби
Життєвий виміряв екстрим.
Війна нікого не спитала —
Ввірвалася, злетіла в вись!
Щодня життя людей сотала…
І дощ із наших сліз поливсь!
Він ворога хотів карати,
Літав, неначе чорна тінь!
І не збирався зло прощати,
Мав ненависть трьох поколінь!
Старого діда в 33-м
Зморили голодом в селі.
Замордували ті "совєти"…
Лишились діточки малі.
А вдруге: Сталіна уроки —
Із Гітлером в союз вступив.
Й жорстоких тих 4 роки
Народ в страшній крові топив!
Він пам'ятав ціну неволі,
І жертви всіх цих злодіянь!
Не думав, що йому на долю
Прийдеться нищить росіян!
І він літав, бомбив щосили,
Колони вибухали й танки.
Він нищив ворога на крилах!
Кровавими були світанки…
Ось вибух справа, ухилився,
Та ворог поряд кружеля.
А вертоліт так накренився,
Що прямо перед ним – земля…
Понад усе любив він небо
Літав у дощ, імлу і грім.
Понад усе любив він небо
Й назавжди залишився в нім!