Завзяттям багата.
Стежкою вузькою
Йдеш ти крилато.
Поступом, кроками
З біллю і стогоном
Крила свої розпрвляєш
Над спогадом.
Скільки вже пройдено,
Скільки не дійдено.
Треба ще крила зміцнити
Надійно нам.
Раптом життя перетнеться
Із прірвою, —
Крила розправиш
Над вічністю сірою.
Хай у падінні, а може на злеті,
Крила зміцніють, послужть планеті.
Хай буде гірко,
А ще мабуть холодно.
Подихом теплим дихнеш ти
Над мороком.
07.24