Почула вранці ти несмілий тихий стук.
Спішиш, широко двері відкриваєш
На серця милий і знайомий звук.
Так, це Вона. Ти вже не помилилась.
Схвильованою трохи ти була.
Вона стояла, об одвірок прихилилась,
І ніби втома на чоло лягла.
Через поріг перевела, не посадила,
Стояла і не знала, що сказать.
Вона до тебе лагідно всміхнулась,
Руки твоєї вже не стала забирать.
Стояли ви, тримаючись за руки.
Стояли поруч Радість і Любов.
І вже немає в світі тої муки,
Що може розділити вашу кров.
Стояли ті, хто душу піднімає,
Стояли поруч ті, хто серце веселить.
І так насправді інколи буває:
Любов іще жива, а серце вже болить.
31.10.2023