Вона мені відкрилась ще в дитинстві.
Пройшла крізь кожен нерв, через всю кров.
А потім залишила наодинці.
І вже іду в житті я шукачем.
Вишукую, зову її, вдивляюсь.
Я кожен крок на грішній цій землі
Роблю нетвердо, а вже потім каюсь.
Я кожен крок, я кожну свою мить,
Живу в надії, вірі, сподіванні,
Що треба стерпіть все це, пережить.
І йду вперед в німому намаганні.
Як той ловець, що закидає сіть,
Як той пловець, що берега не бачить,
Як куля, що дарує нам свій біль,
Прошу у вічності нехай мене пробачить.
Торую шлях вперед через неможу,
Спішу на зустріч з тим, що вже було.
Дай тільки боже мені трохи сили
Аби у грудях Сонце розцвіло.
Аби заколосилось густо жито,
Аби всім гарно жилось і було,
Аби у кожнім серці вже розквітло
Те невмируще, що дарує нам тепло.
15.10.2023