Позолотила крони клену і тополі.
Молочними туманами луги пройшла,
І вкрила їх, щоб не були вже голі.
Багряну ковдру м'яко постелила.
З дерев зняла наряди золоті.
Землі віддала сонячні ті сили,
Що зріли літо ціле у моїй душі.
Такою ніжною вже вигляда лебідка,
Ввібравши літа спеку й осені красу.
Таку любов зібрала серця мого квітка,
Що вже її крізь зиму в весну принесу.
7.12.23