А Ніч на низку сни плела,
Прокинулася тихо, встала
І вийшла. Очі підвела.
Це небо, кольору безодні,
Краї зібрало у кільце.
Я зрозуміла лиш сьогодні,
Яке красиве небо це!
Немов із сита Зорі впали,
Все небо ними аж тремтить.
Аж раптом невеликий спалах —
Гелікоптер вгорі летить.
На небосхилі серед ночі
Пілот веде гелікоптер.
Для нього ночі ці робочі,
Всі грані цей пілот вже стер.
Він чує небо, розуміє,
Спілкується, говорить з ним —
Із темним небом… що світліє…
З безхмарним, денним і нічним.
Він небо серцем відчуває
І дихає із ним у такт.
Тому щасливо так літає,
Бо зрозумів польоту смак.
У відповідь Небесне диво
Пілота проводжає скрізь.
Хто любить небо – той щасливий,
Закоханий у неба вись!