Ой біліла мала хатка за ставком.
Похилилась, прихилилась до берези,
Обросла ізнизу дрібним моріжком.
То ховалася в тумані раннім ранком,
То на сонці вигрівала всі боки,
Умивалась літом теплими дощами,
І не зчулась як пройшли її роки.
Як бувало тісно в малій хатці,
В люту стужу темної пори.
Та з цеберка пролилося щастя
Все заповнило собою навкруги.
Мами ніжні руки пам'ятаю.
Пахло свіжим хлібом й молоком.
Цілий всесвіт мирно спочиває
У малій хатинці за ставком.
Цілий всесвіт у малій хатині,
Біль і радість за одним столом.
Тут моя любов зростила крила, —
У малій хатинці за ставком.
09. 2023