І ти не знаєш вже куди іти.
І де знайти ту споконвічну радість,
І як себе самого віднайти.
Вже ворог зовсім близько підступає,
Ще крок назад – і прірва небуття.
У грудях серце дзвоном калатає,
До бою кличе за саме життя.
І ти стоїш, назад немає ходу,
І вже немає страху й каяття.
Ти робиш крок вперед,
Це твій останній вибір
До світлого і нового буття.
Один лиш крок вперед,
Багато це чи мало?
Один лиш крок все змінить назавжди.
Коли грудьми вістря меча приймаєш ти,
Все, що могти було, — те раптом стало.
08.01.2023