І через роки не забуде.
У неї свій орієнтир:
— Як буде мир – війни не буде!
Не буде дід кричати всім:
— Сьогодні Київ знов гатили!
І мирне щастя прийде в дім
Із вдячністю, що захистили.
Не буде мама кожну ніч
В подушку виливати сльози,
Не буде більше протиріч,
А лише сонячні прогнози!
Виводить "МИР" мале дитя,
Вже знає цьому слову ціну.
Бо ризикуючи життям
Дитя тікало від загину.
У бомбосховищі, в пітьмі
Чекали всі відбій тривоги.
Похмурі, тихі і німі…
Лише молилися до Бога.
На слово "МИР" лягла рука,
Неначе захистити хоче.
І Доля у дітей така,
Бо росіяни коять злочин.
Хоч для війни нема причини,
У ворога душа – пустир!
Бажання здумала дитина —
І написала слово "МИР".