Продовжуємо далі розповідати уривок напам'ять. Ті хто склали, пишуть мені самостійну роботу за усю тему про добу Просвітництва у літературі.
Мирослава Кравченко піднімає руку.
Галина Олександрівна: Добре, Мирослава, йди до дошки.
Йде до дошки.
Мирослава Кравченко: Фрідріх Шиллер – німецький поет другої половини 18ст. доби Просвітництва. Засновник історичної драми. Автор багатьох п'єс та ліричних творів. Серед них ода "До радості". Він написав цю оду на замовлення 1785 року. Майже через 20 років, після смерті поета, Бетховен поклав оду до дев'ятої симфонії. 1972 року – рада Європи оголосила її офіційним гімном Європи, але відмовились без слів, щоб не надавати переваги певній мові.
Ода "До радості" у перекладі …. у перекладі… Миколи Лукаша.
Галина Олександрівна: Так, тепер читай уривок. Ті, хто прочитали, пишуть самостійну роботу.
Іван Шелест-Петров: А де запитання до самостійної роботи?
Галина показує пальцем на дошку.
Мирослава Кравченко: Все хвалу йому співає —
Хай гримить псалом гучний!
Дух прославимо благий,
Що над зорями витає!
Ява 14
Іван та Никодим смикають за самурайський хвостик Якова.
Яків Беркута: Що вам треба?
Яків наче сіренький пацюк повертається.
Іван Шелест-Петров: Дай мені та Владиславу, будь ласка, списати відповіді до творів за минулий рік. А я тобі за це покажу один цікавенький трюк на велосипеді.
Яків Беркута: Ну-ну! Сильно ці трюки мені треба!
Никодим Шишкін: А я на руках ходить вмію, а ти ні. І не забувай, що ті, хто світлошкірі це не люди, а осли.
Яків Беркута: Шановний пане котячий сисун, відстань од мене!
Іван з Никодимом сміються.
Іван Шелест-Петров: Який ще …сисун?!
Яків Беркута: Не важливо, Містер Бін.
Іван Шелест-Петров: Містер Бін?!
Владислав Білий: Це такий комедійний серіал про такого ж розумово відсталого й дивакуватого чоловічка, як ти.
Яків Беркута: Так є, Іване.
Мирослава Кравченко: Будь твердим в лиху годину,
Поміч скривдженим давай
Коли треба — вас життям!
Шана й слава чесним, мужнім,
Згуба підлим брехунам!
Галина Олександрівна: Дуже добре, Мирославо. Ти звичайно трошки невпевнено біографію розповіла, але уривок прочитаний – непогано. Сідай – 10.
Владислав хитає голову Якова.
Іван Шелест-Петров: Ну дай, будь ласочка, списать!
Іван знову смикає Якова за його самурайський хвостик. Георгій, який сидів з Яковим, дає підручником з літератури по голові обом та відвертається.
Никодим Шишкін: За что?!
Георгій з усмішкою Мони Лізи дивиться на нього і поправляє окуляри.
Георгій Дакус: За все хорошее.
Галина Олександрівна повертає голову до Георгія.
Галина Олександрівна: Жора, що це за хуліганство? Ти де знаходишся?
Георгій Дакус: Вибачте, Галина Олександрівна! Іван з Никодимом у мене та Якова списують.
Галина Олександрівна: Здавайте роботи, вєлікіє Никодим та Іван. За роботу на уроці – два.
Іван роззявляє рота, а Никодим єхидно посміхається.
Іван Шелест-Петров: Але ж ми нічого не зробили. І чого це ми вєлікіє?
Сміються.
Галина Олександрівна: Бачу,... що нічого не зробили. Вийдіть з класу. Ви вільні. На мій урок можете хоч місяць не приходити за свою хвалькуватість…. І не посміхайтесь мені єхидненько. Не приємно зі сторони…
Не виходять.
Яків дивиться вверх і співає.
Яків Беркута:
На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.
Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний
Де таких, як і я..
Галина Олександрівна здивована.
Галина Олександрівна: Що це за Яремчук у нас тут завівся?
Дивиться на весь клас.
Варвара Чернівецька: Так цю пісню Степан Гіга співав наче б то?
Яків Беркута: Так, але вже після смерті Назарія Яремчука.
Підходить до першої парти середнього ряду Галина Олександрівна.
Галина Олександрівна: Ви?
Георгій Дакус та Яків Беркута: Ми, Галино Олександрівно!
Галина Олександрівна: Тихіше там… Іване, а чого це ти не вийшов з класу? Я ж сказала тобі та Никодиму вийти.
Іван Шелест-Петров: Ой! Вибачте.
Бере свій та Никодими портфель і швидко виходить з ним у коридор. Галина Олександрівна забирає їх роботи та кладе собі на стіл.
Владислав Білий: Вчитись треба, а не дурака валяти.
Ява 15
Заходить жінка із зміями на голові, як у Горгони Медузи та носом, як у свині.