Дівчина казала: "Буду служити, поки потрібна моя допомога".
Мріяла після перемоги подорожувати світом…
Ось вона посміхається, пригорнувши котика,
з-під шапочки світлі струмочки волосся…
Мріяла про подорожі на Фіджі чи Корсику —
не судилося, не вдалося…
Вірила, що потрібна її допомога…
А тепер подорож до вічного неба —
зараз душа у віночку пливе до Бога,
Він завжди кращих забирає до себе.
Зайдіть до храму і поставте свічку,
покладіть папірець на білу скатертину,
де лише одне ім'я увічнене:
Ярина.
ВІЙНА ВБИВАЄ.
СОНЦЕ ЦІЛУЄ ЗЕМЛЮ.
ЖИТТЯ ТРИВАЄ.
ГАЛИНА АЛМАЗОВА
Відома українська гонщиця, має міжнародний титул "Королева доріг".
Волонтерка, парамедик, підприємець.
На своїй автівці евакуювала із зони бойових дій понад сто поранених бійців.
Народний Герой України.
Позивний — "Вітерець".
Ніч. Зима. В салоні — поранений.
Фари вимкнено, інакше потрапиш на мушку.
Ось таке надзвичайне ралі —
виносити з пекла живу душу.
Лети, "Вітерцю", на допомогу,
твоя відвага інших гартує!
А я помолюся за тебе Богу
і за тих, кого ти рятуєш.
МИКОЛА БІЛЕНЬКИЙ
Львів'янин. 53 роки. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
Недаремно він отримав такий позивний — "Фартовий Арлекін"...
Серед крові і гару,
серед суму і мін
тішить щедрим даром
фронтовий Арлекін.
Позивний "ФартОвий".
Професія — сміх.
Враз знімає втому,
заряджає всіх…
Серед крові і гару
світлим дням навздогін,
мов дитинства примара, —
фронтовий Арлекін.
ОЛЕКСІЙ ЮКОВ
Від самого початку війни він очолює групу "Плацдарм", яка забирає з лінії фронту тіла загиблих. Ця сумна цифра становить вже понад півтори тисячі тіл. Нерідко доводиться збирати рештки рук і ніг, кістки…
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інколи стрілка годинника продовжує рухатися, коли серце його власника вже зупинилось…
"Тіло треба повернути додому, — стверджує Юков, — щоб душа могла відродитися…
Часом відчуваєш, що з тобою хтось розмовляє уві сні, або навіть бачиш рядки з листа загиблого…"
З поля бою виносить загиблих
в паузи між атаками,
щоби матір перед могилою
сина могла оплакати.
Із фрагментів збирає ціле —
сам, ніхто не примушує…
Перед ним не скалічене тіло —
розтерзані душі!
А коли всі лягають спати,
бачить літер дитячий ряд:
"Ти не хвилюйся, тату!
У нас все гаразд…"
ІГОР БЄЛАНОВ
Володар "Золотого м'яча" 1986 року, легендарний форвард київського "Динамо", "кульова блискавка", міг би у свої 64 роки спокійно спочивати на зоряних лаврах.
Але сьогодні він із автоматом у руках захищає нашу землю від безпощадного ворога. До речі, разом із сином, який гідно носить ім'я Лобановського…
Коли вже років достатньо,
а ім'я — в енциклопедіях,
можна було б мандрувати
десь на велосипеді…
Але він гравець атаки
і нині, і прісно —
в руках з автоматом
боронить Вітчизну.
АНДРІЙ СИДОРЕНКО
47-річний львів'янин покинув безпечне життя за кордоном та добровільно пішов захищати нашу землю від окупантів.
Унаслідок важкого поранення втратив зір та ліву ногу.
Лікарі зробили все, щоб повернути його до життя.
Поруч — найближчі для нього люди: дружина, син і донька…
Вдихаю запах твого волосся,
знаю, діти наші вже зовсім дорослі,
наша надія і наша опора,
адже сьогодні — це продовження вчора…
Відчуваю підошвами бруківки тепло,
над нами небо, як прозоре скло,
чую терції трамвайних дзвонів,
певен, кішки гріються на підвіконні,
на цьому розі двірник вічний,
застиг на місці синьою свічкою
в оточенні ліхтарів-сосон…
Ти не повіриш: я бачу сонце!
ДАР'Я КОЗИРЄВА
18 квітня суд у Санкт-Петербурзі призначив майже три роки позбавлення волі 19-річній Дар'ї Козирєвій, визнавши її винною в "дискредитації" російських військових.
Студентку Санкт-Петербурзького державного університету заарештували в лютому 2024 року після того, як вона до пам'ятника Шевченка у цьому російському місті прикріпила листок із рядками з вірша "Заповіт":
"Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте…"
На суді Дар‘я свою провину не визнала.
"Я вважаю, що армія дискредитувала себе після широкомасштабного вторгнення", — в останньому слові наголосила відважна дівчина.
Одну хвилинку, зупинись, Дар'є!
Для самопожертви немає причин,
живи життям молодим і безхмарним,
а найголовніше — мовчи…
Однак мовчати вона не може,
адже не гвинтик слухняних мас…
Над нею схилилася Матір Божа.
Її за руку веде Тарас.
ВАСИЛЬ ФЕДОРЕНКО
Плечима своїми тебе закриє і під крилами його будеш надіятися. Як зброя, оточить тебе істина його, не злякаєшся страху нічного…
Псалом 90
Священник із села Терпіння, єдиний капелан "Азовсталі", понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчувши на власній спині
хрест терновий — російський полон.
Капелан із Терпіння
бачив хижий оскал звіра,
але крокував невпинно
до світла — із свічкою віри.