Коли вже років достатньо,
а ім'я — в енциклопедіях,
можна було б мандрувати
десь на велосипеді…
Але він гравець атаки
і нині, і прісно —
в руках з автоматом
боронить Вітчизну.
АНДРІЙ СИДОРЕНКО
47-річний львів'янин покинув безпечне життя за кордоном та добровільно пішов захищати нашу землю від окупантів.
Унаслідок важкого поранення втратив зір та ліву ногу.
Лікарі зробили все, щоб повернути його до життя.
Поруч — найближчі для нього люди: дружина, син і донька…
Вдихаю запах твого волосся,
знаю, діти наші вже зовсім дорослі,
наша надія і наша опора,
адже сьогодні — це продовження вчора…
Відчуваю підошвами бруківки тепло,
над нами небо, як прозоре скло,
чую терції трамвайних дзвонів,
певен, кішки гріються на підвіконні,
на цьому розі двірник вічний,
застиг на місці синьою свічкою
в оточенні ліхтарів-сосон…
Ти не повіриш: я бачу сонце!
ДАР'Я КОЗИРЄВА
18 квітня суд у Санкт-Петербурзі призначив майже три роки позбавлення волі 19-річній Дар'ї Козирєвій, визнавши її винною в "дискредитації" російських військових.
Студентку Санкт-Петербурзького державного університету заарештували в лютому 2024 року після того, як вона до пам'ятника Шевченка у цьому російському місті прикріпила листок із рядками з вірша "Заповіт":
"Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте…"
На суді Дар‘я свою провину не визнала.
"Я вважаю, що армія дискредитувала себе після широкомасштабного вторгнення", — в останньому слові наголосила відважна дівчина.
Одну хвилинку, зупинись, Дар'є!
Для самопожертви немає причин,
живи життям молодим і безхмарним,
а найголовніше — мовчи…
Однак мовчати вона не може,
адже не гвинтик слухняних мас…
Над нею схилилася Матір Божа.
Її за руку веде Тарас.