Мій вірш катували внизу у підвалі, лиш крик виривався у нього з грудей… Але він підвівся і рушив далі — нагору, скоріш до людей. Він все пам'ятає, але всім пробачив і далі по лезу йде босоніж… Він все відчуває, страждає і плаче, бо він є творець, він — Вірш!