Олександра Самойлова, до дошки.
Олександра не йде.
Галина Олександрівна: Що ж ти, Самойлова? Що ж ти, смарагдова моя, я тебе кличу чи ні? До дошки..
Олександра встала з парти та єхидненько усміхнулась.
Галина Олександрівна: Не вивчила?
Олександра Самойлова: Можна якось в інший день?!
Галина Олександрівна: Сідай – один. Соломія Піфагор?
Соломія встає з парти та підходить із зошитом до вчительки.
Галина Олександрівна: Читай уривок, а я гляну твій зошит.
Соломія Піфагор: Фрідріх Шиллер – німецький поет другої половини 18ст. доби Просвітництва. Засновник історичної драми. Автор багатьох п'єс та ліричних творів. Серед них ода "До радості".
Галина Олександрівна: Так. Тепер історію створення оди.
Соломія Піфагор: Фрідріх написав цю оду на замовлення 1785 року. Майже через 20 років, після смерті Шиллера, Бетховен поклав оду до дев'ятої симфонії. 1972 року – рада Європи оголосила її офіційним гімном Європи, але відмовились без слів, щоб не надавати переваги, якійсь одній мові.
Галина Олександрівна: А тепер читай уривок.
Соломія Піфагор: Ода "До радості" у перекладі Миколи Лукаша
Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода,
В'яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згодаГ
Під благим твоїм крилом.
Галина Олександрівна: Дуже добре. За уривок і коротку біографію автора — 10. За ведення зошита — 9. Сідай.
Соломія сідає за парту.
Галина Олександрівна: Наступний до дошки піде… Піде….
Владислав Іванов та Нікодим Шишкін шепотом говорять про Якова якусь нісенітницю. Галина Олександрівна стука по парті.
Галина Олександрівна: Тиша в класі! До дошки піде… Никодим Шишкін.
Никодим дивиться на вчительку з широко розплющеними очима.
Галина Олександрівна: Ти теж не вивчив?
Никодим встає гордий та усміхнений.
Никодим Шишкін: Ввввивчив…
Галина Олександрівна: Тоді йди. Прошу!
Виходить.
Дух Гіпатії: Никодим підійшов з дивакуватою усмішкою і якимось листком у його сірому піджаку, який на нього був занадто великий, бо він з Владиславом, Дмитром та Іваном, на відміну від Якова та Георгія, були худючі, мов нитки.
Галина Олександрівна: Розповідай.
Никодим Шишкін: Фрідріх Шиллер....
Галина Олександрівна: Німецький поет другої половини ….
Никодим тихенько дістає з піджака листок і читає, а Галина дивиться у вікно. Усі дивляться на нього з переживанням, окрім Якова та Георгія.
Никодим Шишкін: Ода "До радості"…. у перекладі Миколи…… Лукашенка.
Галина Олександрівна та весь клас сміється.
Галина Олександрівна: Лукаша, а не Лукашенка! Читай уривок.
Никодим Шишкін: Будь твердим в лиху годину,
Поміч скривдженим давай…..
Галина Олександрівна: Всюди правду знай єдину….
Никодим Шишкін: Зроду клятви не ламай,
Не знижайсь перед потужним….
Галина Олександрівна потроху відвертається од вікна, а Никодим читає зі шпаргалки.
Никодим Шишкін: Коли треба — вас життям!
Шана й слава чесним, мужнім,
Згуба підлим брехунам!
Повертається до Никодима.
Галина Олександрівна: Ага, попався?! От тобі і згуба підлим брехунам. Сідай ….Три.
У класі всі сміються. Нікодим здивований.
Никодим Шишкін: А три за що?
Галина Олександрівна: За підглядання. І за ведення зошита теж три. Наступного разу будь уважнішим. Сідай.
Никодим сів. І до дошки викликався Дмитро.
Галина Олександрівна: Вивчив? …То йди до дошки. Ми тебе слухаємо…
Дмитро Ільїн: Ви про що?!
Галина Олександрівна: Ну що ж ти ідіота з себе робиш?
Дмитро Ільїн: Ех! Я теж із Софією не вивчив!
Галина Олександрівна: Чому?
Яків повертається до Дмитра, а Георгій спостерігає.
Яків Беркута: Ти баяриню саблазніл?!
Дмитро та Софія здивовані.
Дмитро Ільїн: Какую ще баяриню?!
Яків Беркута: Какое житіє твоє, пес смердящий?! Ти пасматрі на себе, житіє!
Дмитро Ільїн: Я не розумію. Про що ти?
Георгій Дакус: Дмитре, ти що історію Київської Русі не знаєш?
Дмитро Ільїн: Ні, не знаю.
Яків сміється з Дмитра.
Галина Олександрівна: Тихо, Яків.
Повертається до Галини Олександрівни.
Яків Беркута: Вибачте, це я йому з фільму…
Галина Олександрівна: Та знаю з якого фільму ця фраза.