Все будет хорошо. Со мной тоже таке було.
Гладить її по голівці та вона стає добрішою.
Владислав Білий: Не плач. Твоя мама буде вигнана з цієї школи та ув'язнена. Тобі больно?!
Олександра лише киває головою. Підходить Тетяна Семенівна до Якова, Владислава , Олександри та Георгія.
Тетяна Семенівна: Дивакувата ж ця собака – Ірина Петрівна! Запам'ятайте, внучата мої милі, думайте не про те, що, якщо ти якийсь вєлікій діяч, це значить, що ти маєш право принижувати інших! Так стверджував англійський письменник, Джонатан Свіфт, у романі "Мандри Гуллівера".
Георгій Дакус: Так, вона взагалі в останній час з глузду з'їхала. Їй так сподобалось слухати ті вірші, що вона сама додому пішла, вдаривши свою рідну дочку та позбутися неї.
Тетяна Семенівна: Я була впевнена у тому, що рано чи пізно Господь покарає її за ці смертні гріхи, які вона зробила і з вами, внучата мої, і з моєю дочкою, у якої я була класним керівником. І, звісно, це відбулось. Не плач, Сашенька, тебе більше ніхто не образить. Головне ти не поводься себе як свиня з тими, кому ти не байдужа. Чуєш?!
Яків Беркута: Вона мабуть спить. Не турбуйте її . А ви вірите в бога?
Встає з парти та міцно тримає Олександру як свою невістку.
Тетяна Семенівна: Так.
Георгій Дакус: Навіть в Ісуса?
Тетяна Семенівна: Очевидно, внучата мої. Ну ж бо, заспіваймо гімн нашої славної Європи!
Георгій Дакус: Давайте!
Яків Беркута: Стривайте! Може прослухаємо на грамофоні, а Олександра хай посидить у мене.
Тетяна Семенівна: Добре.
Підходить до свого стола та вмикає грамофон.
Грамофон:
Радість, ясна іскро Божа,
Ти ведеш в Елізіум!
На Небесну зірку схожа,
Освяти Наш Соціум.
Твоя Магія чарівна
Об'єднає всіх Людей,
Всі Шляхетні, Вільні, Рівні
Під крилом Твоїх Ідей.
Обійміться, Мільйони!
Огорніть Добром весь Світ!
Браття, в Небі нам творить
Люблячий Отець закони!
Кого Доля наділила
Другом вірним; хто сам Друг,
Кого Жінка полюбила,
Всяк хай йде до Нас у круг.
Так, той, хто живе з Душею:
Тому рада вся Земля!
В кого ж серденько з іржею:
Ґурт не твій, йди звідсіля!
Небагатий чи в короні
Всяк Симпатію шануй!
До Зірок з нею прямуй,
Де Непізнаний на троні.
Радість живить всі Створіння:
Від Природи цей Нектар;
І Добро, і зло людині:
ЇЇ справедливий Дар.
Поцілунки, вина сладість,
Друг, що з нами до кінця;
І хробак пізнає Радість,
Й Херувим біля Отця.
Ви вклонилися, Мільйони?
Чи відчули Бога, Світ?
Що над зорями Творить
Досконалі нам закони.
Ява 14
Заходить Надія Якимівна.
Надія Якимівна: Це неймовірно! Тепер у цій школі справжній хор! Тільки де Ірина Петрівна?
Тетяна Семенівна: Додому побігла. Вона звинувачувала Якова з приводу її дочки, Олександри Самойлової та відтоді вдарила її по щоці. Вона аж заснула, щоб заспокоїтись.
Надія Якимівна: Нічого собі! Що вона собі дозволяє! А що в тебе за листки на парті лежать?
Яків Беркута: Це начерки, які вам покажуть те, за що я ненавиджу Ірину Петрівну. І з приводу Олександри, де ми целуєм друг друга.
Бере з парти начерки та дивиться.
Надія Якимівна: Так ось воно що! Всє ясна! Тєпєрь я знаю, чєво ти даєш щєлбан єй! Завтра же напішу на нєйо заявлєніє!
Яків Беркута: Стойте! Не ругайте ее! Она так горько плакала, после того, как ее родная мать унизила! Пощадите ее! Розірвіть ці начерки, щоб вона їх не бачила!
Надія Якимівна: Спокойно, Яков! Я все поняла. Я викину их и не буду писать заявление на твою Сашу..
Тетяна Семенівна: Добре, Надіє Якимівно, пора вже усім розходитись!
Надія Якимівна Так і є.
Олександра прокидається та дивиться на Якова, а Тетяна Семенівна викидає зрадницькі начерки про Сашу у смітник.
Олександра Самойлова: Ти меня не любиш?!
Яків Беркута: Конечно люблю! Даже після того, як образив. Це все твоя скотська Ірина Петрівна, яка тебе вдарила по щоці. Прости меня.
Олександра Самойлова: А ти меня. Поцелуєшь?!
Яків думає.
Георгій Дакус та Владислав Білий: Целуй ее, боярин! Смелей…!
Яків цілує Олександру в її губи, нафарбовані чорною помадою, та відпускає їх.
Олександра Самойлова: Я люблю тебе, Яков.
Тетяна Семенівна та Надія Якимівно радісно з трошки заплаканими лицями дивляться на цю солодку парочку.
Тетяна Семенівна: Яка прекрасная парочка! Нехай вони будуть жити в мирі та злагоді!
Надія Якимівна: Повністю згодна з вами! Будьте счастливы! Здоровья вам и счастливой жизни, внучата мои!
Яків ще раз цілує Олександру у губи.