"У всякого своя доля…" Тараса Шевченка у драмі

Костянтин Курдай

Сторінка 12 з 16

Зрозумів?

Владислав Білий: Так глухарь це птіца, вродє!

Яків Беркута: Так, це птах. Але глухарями ще називають дуже глухих та недоумкуватих людей.

Никодим Шишкін: Так що це слово значить?

Георгій Дакус: Тощій азначаєт. Панятно?

 Никодим робить вигляд, що молиться.

 Георгій Дакус: Хватіт малітви чітать! Я жду атвєта.

 Никодим червоніє від сорому та ганьби.

Владислав Білий: Чєго малчіш? Тєбє чєлавєк вапрос задал, а ти сідіш, как пєнь.

Никодим Шишкін: Так!

Георгій Дакус: Вот і харашо.

Сідають на свої місця.

                             Ява 8

Заходить Марія Василівна.

Марія Василівна: Яків Беркута є?!

Яків Беркута: Я, лібе Енгліш Лєрерін! (Так, дорога вчителько англійської мови!)

Підходить до Якова.

Марія Василівна: Ти Іван Франко?! Рилі?!

Яків Беркута: Я, Фрау Марія Василівна! Іх бін, Іван Франко!

Марія Василівна: Рецітірен зі айніге зайнер Гедіхте аусвендіг, грау Іван Франко! (Читай напам'ять якийсь його вірш, сер Іван Франко)

Яків встає з парти і всі дивляться на нього.

Яків Беркута: Народе мій, замучений, розбитий,

 Мов паралітик той на роздорожжу,

 Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

 Твоїм будущим душу я тривожу,

 Від сорому, який нащадків пізних

 Палитиме, заснути я не можу.

 Невже тобі на таблицях залізних

 Записано в сусідів бути гноєм,

 Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

Марія Василівна та однакласники Якова широко розплющюють очі.

 Яків Беркута: Невже повік уділом буде твоїм

 Укрита злість, облудлива покірність

 Усякому, хто зрадою й розбоєм

 Тебе скував і заприсяг на вірність?

 Невже тобі лиш не судилось діло,

 Що б виявило твоїх сил безмірність?

 Невже задарма стільки серць горіло

 До тебе з найсвятішою любов'ю,

 Тобі офіруючи душу й тіло?

 Задарма край твій весь политий кров'ю

 Твоїх борців? Йому вже не пишаться

 У красоті, свободі і здоров'ю?

 Задарма в слові твойому іскряться

 І сила, й м'якість, дотеп, і потуга,

 І все, чим може вгору дух підняться?

 Задарма в пісні твоїй ллється туга,

 І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,

 Надій і втіхи світляная смуга?

 О ні! Не самі сльози і зітхання

 Тобі судились! Вірю в силу духа

 І в день воскресний твойого повстання.

О якби хвилю…..

Марія Василівна: Достатньо. Але поглянь, яку ти оцінку отримав за тест, який ми писали минулого тижня.

Сідає. Марія Василівна дає папірець Якову та він бачить намальовану червоною жирною пастою четвірку.

Марія Василівна: Спершу, Яків, ти мене зачарував, а потім розчарував. Не заслужив, на жаль, ти бути під таким ім'ям. Тому виправляй.

Бере перо з каламаром, у якому сині чорнила та мовчки виправляє.

Марія Василівна: От і добре. Я забираю тест назад.

Віддає Марії Василівні.

Марія Василівна: До речі, хто хоче глянути свою оцінку може зайти до мого кабінету і переглянути.

Діана Іваненко: Добре.

Виходить.

 Ява 9

Заходить Ірина Петрівна.

Ірина Петрівна: Ну що, хтось розв'язав номер.

Тиша.

Ірина Петрівна: Ау!

Георгій Дакус: Я розв'язав.

Ірина Петрівна: Тоді неси зошит.

Несе зошит.

Ірина Петрівна: Правильно. Іди і пиши на дошці. Хтось ще зробив?

Соломія та Яків підіймають руки.

Ірина Петрівна: Несіть зошити.

Несуть.

Ірина Петрівна: Так, у тебя, Соломіє, розв'язано правильно. А у тебе, Яша,…. Теж правильно. Сідайте!

Соломія сідає.

Яків Беркута: Данке шьон, фрау Ірина Петрівна. (Дякую, госпожа Ірина Петрівна)

Ірина Петрівна хмуритьсята сердито дивиться на Якова.

Ірина Петрівна: Скільки раз тобі повторювати, щоб не говорив німецькою і не давав щевбанів Олександрі?!

Яків швидко сідає та суворо дивиться на вчительку.

Ірина Петрівна: Скільки це буде продовжуватись?! …

Яків Беркута: Те що людина володіє певною мовою це норм. І це не привід принижувати.

Ірина Петрівна: Тобто ти хочеш сказати, що я огидна і тупа, як пробка?! І я тобі категорично забороняю даже пальцем торкатись моєї дочки, Олександри, пака ти нє здєлаєш так как я тєбє пріказиваю!

Тетяна Семенівна трохи відчинила двері свого секретного кабінету і слухає.

Яків Беркута: Так, ваше …вєлічество! А щоб вам було видно!

Дістає з портфеля папір з карикатурою та сує її у лице Ірини Петрівни.

Яків Беркута: Ось! Дивіться!

Ірина Петрівна злякана від карикатури, бо там була намальована Олександра, яка цілує її п'яту точку та Георгій, який з Яковим та Владиславом сміються з неї.

10 11 12 13 14 15 16