Тот самий у вірші Тараса Григоровича.
Мирослава Кравченко: В тебе мізки є?! Що ти говориш на неї?! Це неповага до дорослої жінки!
Дає Мирославі щелбан.
Мирослава Кравченко: Та ти взагалі уже?! Ну я тебе зараз..
Замахується.
Варвара Чернівецька: Ні! Навіть не думай. Ти зараз поводишся себе так само, як оця собака, що звинувачує Якова в тому, у чому він невинний. Вибачайся, інакше ти отримаєш ще один щевбан від Якова.
Хапає її за руку, але Мирослава виривається.
Мирослава Кравченко: Ні! Я не вірю вам!
Георгій Дакус: Як я зрозумів, ти дружиш з Олександрою?
Мирослава Кравченко: Так! І що з того?!
Георгій Дакус: А те! Навіщо ти з нею дружиш?! Вона ж двійочниця, а ти поглянь, яка відмінниця! Навіщо ти зв'язуєшся з таким дурним обществом?
Мовчить.
Яків Беркута: Так, навіщо?
Мирослава Кравченко: А вам яке діло?! Одстаньте од мене!
Яків Беркута: Поваги до Ірини Петрівни нема і не може бути, коли ця скотина тебе звинувачує, у тій річі , якій ти не винен. Ти це вважаєш повагою до людини?!
І якщо не віриш. Ми тобі покажемо свої начерки, які є доказом.
Вздихає.
Мирослава Кравченко: Добре. Показуйте.
Георгій дістає з портфеля начерки Якова та свої.
Георгій Дакус: Ось!
Мирослава розглядає.
Мирослава Кравченко: Оце начерк, де вона йому груди свої показує….
Перегортає.
Мирослава Кравченко: Начерки з більш рваним штрихом це начебто Якова, а ті, які з більш прямим, це твої.
Георгій Дакус: Так. Все вірно, дівчинко.
Ява 4
Олександра смикає Якова за самурайський хвостик.
Олександра Самойлова: Что это за карикатури на мою маму и на меня?! Ты паходу савсєм ум патєрял…?! ….. Извращенец и предатель ти. Я тебя любила всем серцем, а ты…!
Софія Смірнова: Хто ізвращєнєц?
Яків Беркута: Нє я ізвращєнєц, а вот ета…! Она бездельница. Зачем мне такая девушка потрібна?
Георгій дістає з портфеля зуби Носферату і одягає їх.
Яків Беркута: Ти лучше, Сашенька, пасматрі нє на мєня, а на таво, хто сідіт рядам са мной.
Георгій Дакус: Да, казочка моя, пасматрі на мой від.
Повертається до неї лицем та розкриває пащу.
Олександра Самойлова: Ой, боюсь, боюсь, боюсь!... Ти хто?!
Георгій Дакус: Носферату! Очень хочєтса тваєй кровушки папіть.
Облизується.
Олександра Самойлова: Нііііііі!
Тікає, а Георгій знімає швидко накладні зуби і кладе собі у портфель.
Ява 5
Заходить Ірина Петрівна та вдаряється своїм повним животом об свою дочку.
Ірина Петрівна: Саша, што такоє?! Куда путь держим, дєтка?!
Олександра Самойлова: Спасайтєсь! Тут….тут…
Ірина Петрівна: Ну, …што тут?!
Олександра Самойлова: Да там…. там… пад сталом… Насфєрату сидить! Убєйтє его! Убейте его кто может! Он сєчас нас всєх сьєст!
У класі сміх.
Ірина Петрівна: Який ще Носферату?!
Олександра Самойлова: З гострими зубами такий та з білими очима!
Ірина Петрівна: Саша! Дочєнька мая! Знову твої фантазії? Менше якісь фільми жахів дивись на ніч. Сідай на місце!
Олександра Самойлова: Тікайте! Він зараз і з вас відро крові вип'є!
Ірина Петрівна сміється з неї.
Ірина Петрівна: Що за нісенітниці ти гаваріш? Сідай на місце! Інакше візьму за піджак і сама посаджу!
Швидко сідає.
Ірина Петрівна: Доброго дня, діти!
Встають.
Хором: Добрий день!
Ірина Петрівна: Сидіть. Ми вже бачились.
Сідають.
Ірина Петрівна: Аткривайте зошити та записуєте тему сьогоднішнього уроку. Тема у нас "Правильний многокутник, його види та властивості"
Розгортають зошити, беруть у руки пера, ставлять каламар та пишуть.
Ірина Петрівна: Запам'ятайте: многокутник є правильним тільки тоді, коли його сторони усі рівні. Щоб перевірити чи є правильним многокутник, ми вписуємо його в коло і перевіряємо чи збігаються центри цього кола. Якщо ні, то це неправильний многокутник. Показую на дошці.
Креслить на дошці многокутник і вписує його у коло. Тихенько заходить Надія Якимівна. Усі сміються, окрім Якова та Георгія.
Надія Якимівна: Що ви смієтесь? Ніколи чорношкірих не бачили?
Варвара втручається.
Варвара Чернівецька: Це вони сміються з чорношкірих, бо вважають, що світлошкірі це не люди.
Надія Якимівна: Хто іменно?
Варвара Чернівецька: Владислав з Никодимом та Іваном. Вони просто про це Якову постійно без зупинок говорять.
Надія Якимівна підходить до них.
Надія Якимівна: Уважаємиє господа, Владислав, Никодим та Іван, світлошкірі це теж люди, так само як і чорношкірі.