"Паркуй тачку, козаче!"
По селу на модній тачці
Їде хлопець роботящий.
Три мішки картоплі ззаду,
Сам у кепці, мов козак.
Біля клубу — чорні брови,
Усміхнулась молодиця...
Артем Зубенко
Український поет із міста Сміла, учень художнього ліцею. Автор понад 40 поетичних творів, серед яких переважає філософська та урбаністична лірика. У текстах зосереджується на темах екзистенційного пошуку та соціальної рефлексії. Наразі продовжує роботу над новими поетичними циклами.
Твори
Ангели
Ангели падають в небо
В море блукаючих хмар,
Світ розвивається тихо
Наче старий календар
Дні осідають, як попіл,
В пам'яті — тріщини снів...
Бігти "до кінця"
А між нами біжать кілометри,
І десь ззаду відлунює час.
Ще не скоро зітруться газети,
Де написано тільки про нас...
Крила
А знаєш, ангели бувають!
Без крил літають по землі.
Вони самі цього не знають,
Що мають крила на спині.
Їм місія дана велика —
Таємно квіти поливать...
Мій Вавилон
За мурами міста дихає ніч,
Не чуючи гомін народу.
Вона обіймає та в'яже думки
Минулих жильців Вавилону...
Небо
Колись дістанемось до неба,
Розправим крила в небесах.
Залишим все, чого не треба,
В земних, розгублених часах...
Останні мрії
Твоє море – моя недосяжність,
Твоє море ламає і крає.
В нім застигла терпка безнадійність,
Що у серці моєму світає.
Я стою на тонкій переправі –
Між твоїми припливами й болем...
Там де стояло місто
Знову сходить над нами туман,
І давно вже там сонця не видно,
Лиш руїни та попіл стоять,
Де жило колись радісно — місто...