Вальс Кривий Ріг
Моє місто заплакане, вітром залякане.
Сховане в гілках осінніх тополь.
Я боржник твій навіки, твій в'язень
Полонений.
П'яний коханець, дарую любов.
Я дарую тобі цей вальс Кривий Ріг...
Моє місто заплакане, вітром залякане.
Сховане в гілках осінніх тополь.
Я боржник твій навіки, твій в'язень
Полонений.
П'яний коханець, дарую любов.
Я дарую тобі цей вальс Кривий Ріг...
Годинник божий без жалю піском стікає.
Піщинка до піщинки, крок за кроком.
Збиваються в століття й ери, рік за роком .
Пташиним клином пролітають дні і ночі.
І тільки не підвладні часу плину,
Твої оливково-зелені очі...
Іноді нам слід повертатись у минуле,
бо саме звідти починається шлях у майбутнє.
Коли за вікном йде дощ вже четверту добу.
Розгнівалось небо на землю за людські гріхи.
І миє дощами будинки й дерева,
І стукає в скло нам розгніване небо,
Коли за вікном йдуть дощі.
Господарка – осінь до обрію
Вкрила все сном...
Я так хочу зізнатись тобі несподівана осінь.
Я не чув і не бачив, як тихо прийшла ти в мій сад.
І напевно я б жив теплим серпнем ще й досі.
Як би в вікна мої не приніс вітер твій листопад.
Я не думав, що може так швидко закінчитись літо.
І що раптом у небі замовкнуть пташині пісні...