Ірен Роздобудько — Пригоди на островi Клаварен (стислий переказ)

Стислий переказ скорочено. Авторські права на переказ належать Укрлібу

Пролог. Зошит із мрією

Авторка звертається до читача: колись, у п'ятому класі, вона й подруга Клава знайшли у річній дамбі отвір, схожий на печеру. Дівчата купили зошит і почали по черзі вигадувати й записувати пригоди — одна сторінка Клави, одна сторінка Ірини (Рено). У тому ж зошиті вони навіть "передбачили" майбутнє: Ірина стане письменницею, а Клава — професоркою. Минули роки: мрії збулись, зошит зберігся, і тепер — історія, що в ньому.

1. Вересневий ранок і справжня печера

Липневого ранку на околиці міста з'являється висока дівчинка в окулярах — Клава: рюкзак за плечима, сачок, джинси, коса, батьків масивний годинник. Вона кличе подругу — Ірину, яку всі звуть Рено: коротко стрижена, ходить на фехтування, любить пригоди. Разом ідуть до річки по човен, який Клава нишком позичила у батькового друга.

Дамба — стара, вкрита бетонними плитами, зарості верб. Підкравшись до гілля, дівчата бачать темний отвір — справжню печеру, куди втягує течія. Спершу лякаються й відпливають, та цікавість бере гору: вертаються, лягають на дно човна і руками тягнуть його в темряву.

Всередині — тиша, слизький мох, павуки, сталактити. Клава все міряє, нотуючи у свій зошит "Нотатки про подорож невідомою річкою", Рено — малює. Тунель виводить у величезну підземну залу з куполом і колонами, де вода прозора, а в стінах — багато отворів. Яким вони припливли — не збагнеш.

Рено необережно гукає — відлуння зриває зі стелі каплі, і ціла стіна раптом осувається. Вривається потужний потік, чіпляє човен і виносить дівчат у відкрите світло.

Стислий переказ скорочено. Авторські права на переказ належать Укрлібу

2. Замість річки — море

Перелякані, дівчата лежать на дні човна. Краплі на губах солоні — довкола море. Ні дамби, ні міста. Рено піднімає настрій бутербродами, Клава намагається все пояснити водосховищем, та марно. На обрії — смуга землі. Рено налягає на весла.

Берег — білий пісок, тепла прозора вода, пальми й густі зарості; вдалині — гори. Це не рідна річка. Рено наполягає: "Сховаємо човен на дереві й розвідаємо". Клава напружено звіряє побачене зі знаннями з ботаніки і географії: тут — рослини, яких "у нас" немає.

Джунглі переходять у лісосмугу, чується дзюркіт струмка. Клава замальовує велетенського коника на папороті, та Рено кличе — за струмком вхід у невелику печеру, і просто на камені — скринька.

3. Скриня, лист і таємниця Франсуа

Перенісши скриньку до берега, дівчата відкривають її. Усередині — жовтий сувій, чоловіча сорочка з мереживом, шкіряний мішечок із двома кинджалами, телескопічною трубою, пласкою шкатулкою з портретом прекрасної жінки. І — лист французькою. Рено читає вголос історію:

28–29 вересня 1700 року, під час шторму, боцман торговельного судна "Мати Марія" Франсуа Андре і матрос Сем Бенц опинилися на цьому острові. Сем загинув рік тому в обвалі, Франсуа пише лист на смертному одрі, просить поховати його "по-християнськи" і сповістити Марі Андре — Франція, Бретань, Сен-Мало, таверна "Золота устриця".

Далі — сповідь: Франсуа з братом Бартолом'ю кохали одну — Марі. Франсуа ошукав: підлаштував побачення з переодягненою служницею, змусивши брата повірити у зраду. Бартолом'ю, зламаний, пішов у море. У Марі народився син Альберт; щоб урятувати її від ганьби, Франсуа одружився й виховував хлопчика як власного. Тепер кається і просить: якщо лист знайдуть — нехай правда дійде до брата, якщо той живий.

Клава наполягає: треба знайти могилу Франсуа й виконати його останню волю. Рено прагматична: ніч наближається — спершу нічліг на дереві, а далі — план.

Стислий переказ скорочено. Авторські права на переказ належать Укрлібу

4. Перша ніч і ранок на острові

Спати на гілках незручно й страшно: уява підкидає привидів. Вранці Рено пропонує сніданок із черепашачих яєць — вона вчора бачила черепаху. Перед тим дівчата закопують скриню — безпечно так. Яйця виявляються смачними.

Після сніданку — урочиста клятва: за будь-яких обставин бути друзями, дбати одна про одну, щодня робити записи, лишатись "культурними й цивілізованими" (чистити зуби, розчісуватись, не руйнувати гнізд), боротися за життя — і за життя друга.

На обрії — вітрильник. Рено у захваті: "Кіно знімають?" Клава стримана: "Спершу спостерігаємо".

5. Не кіно: на берег сходять пірати

Три шлюпки причалюють. Люди у яскравому вбранні — схожі на "акторів", але швидко стає ясно: це пірати. Двоє в синіх мундирах — полонені, їх прив'язують до дерев. Хлопчик у незвичному строї намагається втекти — по ньому стріляють, та він зникає в хащах. П'ятеро піратів йдуть на пошуки.

Дівчата вирішують знайти хлопця раніше. Вони здогадуються: той міг сховатись у печерці біля водоспаду — там, де була скринька. Так і є. Хлопець з'являється — Альберт. За мить між ним і Рено спалахує дуель на палицях: він приймає її за хлопця, Рено не відступає — уроки фехтування не даремні. Клава ледь розбороняє їх і каже правду: "Рено — дівчина".

Поступово з'являється довіра. Альберт із Сен-Мало розповідає: його батько зник у морі, злидні тисли, тож він втік шукати його. На кораблі капітана Флоріана де Добса матрос Криве Око і навігатор Рудий Лис підбурили команду стати піратами. Капітана та кока Бенікса хотіли змусити пристати до піратства чи продати в рабство. Альберт утік на острові. Дівчата вирішують: утрьох треба визволяти полонених. План простий: підсипати пісок у рушниці, але усіх трох зморює сон.

Стислий переказ скорочено. Авторські права на переказ належать Укрлібу

6. Полон, кок-зрадник і "священне зерно"

Прокинувшись, діти бачать перед собою дула — пірати їх знайшли. Криве Око радіє улову, Рудий Лис рахує можливий викуп. Полонені капітан і кок під охороною; дівчат зв'язують. Пірати ладнають черепаху на вечерю, але готувати не вміють.

Криве Око зваблює капітана: "Очоль нас!", та той тримається честі королівської служби. До розмови раптом встряє Клава і — в дусі професорки — діагностує ячмінь на хворому оці пірата (той називає недугу "священним пурпуровим зерном"). Клава просить повернути її наплічник і проводить експрес-лікування: перекис, чистий носовичок, гарячий пісок як компрес — біль минає. Пірат уперше за довгий час зітхає полегшено. На радощах називає справжнє ім'я: Бартолом'ю. Клава залишається розв'язаною — він їй довіряє.

Тим часом кок Бенікс домовляється готувати для піратів — його розв'язують. "Зрадник!" — зривається у дівчат, але капітан подає знак: це шанс.

7. Пісня, ром і невдала втеча

Черепахова юшка з кокосами — смачна. Пірати п'ють ром і співають "П'ятнадцять хлопців на скриню мерця…". Один за одним засинають, але не ватажок — він на сторожі. Клава тихцем розв'язує Рено, діти кидаються тікати разом з Альбертом. Капітан зривається і кричить Кривому Оку: "Не стріляй у дітей!" Та Джон Пострибайчик встигає схопити Клаву за косу — втеча зривана. Рено з Альбертом ховаються на пагорбі.

Рано-вранці вони бачать: Клава сидить біля вогню під вартою, капітан — у путі, кок досі спить. Рено шукає рішення — раптом згадує скриньку. "Якби було золото — викупили б капітана…" Але в скриньці — щось важливіше за золото.

Стислий переказ скорочено. Авторські права на переказ належать Укрлібу

8. Рада піратів і доказ із минулого

Пірати скликають велику раду: Рудий Лис читає піратський статут — жорсткий і кривавий. Багато хто вагається підписувати. Клаву, яку взяли за "шамана зі склом на носі", примушують поставити знак — вона розплітає косу і озвучує: вона — міс, дівчина. Пірати завмирають: забобон про жінку на кораблі випливає одразу. Пострибайчик лестить, Рудий Лис кипить, але Бартолом'ю бере її під захист: "Жодна волосина не впаде!"

У цей час Рено і Альберт дістають зі схованки скриню: хлопець упізнає портрет матері, читає лист Франсуа і прозріває. Разом з Рено вони йдуть до табору з білою сорочкою на палиці — прапор миру. Альберт простягає листа Кривому Оку й називає себе — Альберт Андре. Бартолом'ю знімає пов'язку, і в обох — однакові сині очі.

Ватажок відходить і читає довго, мовчки. Повертається вже інша людина: звертається до піратів поіменно, нагадуючи кожному про родину — дружин, дітей, батьків. Каже прості речі: найкраща справа для чоловіка — оберігати свій дім. "Криве Око більше не існує. Я — Бартолом'ю Андре. І я знайшов… свого сина". Постріл-салют у небо, обійми батька й сина, радість дівчат. Кока негайно посилають розв'язати капітана.

9. Курс на протоку Зустрічних Течій

Капітан Добс прощає Бартолом'ю. Той вирішує: тепер — додому, у Бретань. Команда готує відплиття. Дівчат кличуть у Сен-Мало, та вони прагнуть повернутися додому своїм шляхом. Капітан із пересторогою слухає їхню історію про підземну річку і протоку Зустрічних Течій — місце, де сходяться і розходяться потоки, ніби "вхід" у їхній тунель. Він вагається брати на себе відповідальність, пропонує монастирський притулок, та дівчата наполягають: човен у них є.

10. Острів отримує ім'я

Перед виходом у море вирішують виконати останню волю Франсуа: його тіло знаходять і ховають по-християнськи.