Ксенія Ковальська — Канікули прибульців із Салатти (стислий переказ)

Фантастична казка

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

На дуже далекій планеті, яку із Землі можна побачити хіба в потужний телескоп, жило троє братів: найстарший Го, трохи менший Гоо і найменший Гооо. Якось на літніх канікулах їхня мати згадала, що діти ще ніде не відпочивали. Тато запропонував, щоб вони сідали у старенький зіркольот і летіли досліджували світ. Го, Гоо та Гооо не дуже хотіли летіти на старому, обшарпаному човнику. Правда, того, що він обшарпаний, ніхто не бачив, бо корабель був покритий спеціальним покриттям, яке робило його невидимим. Цей човник подарував татові ще його дідусь, тож тепер він пишався ще більше, бо передавав його своїм дітлахам. Діти мусили змиритися з рішенням батька і вирушили в подорож.

Тим часом на планеті Земля дідусь Карпо гнав двох норовистих кізочок на пасовище біля озера. Він хотів почитати книжку в затінку, а кізочки Каша й Ляля нехай роблять, що їм заманеться. Сонце стояло високо, дідусь спокійно йшов курною дорогою, ніхто нікого не підганяв. Дідусь зараз ляже в затінку, а потім до нього приєднаються Ляля й Каша. До читання кози неохочі, а от слухати – їхнє улюблене заняття. Якось Ляля вивчила першу половину абетки, а Каша – другу, відтоді кізочки почали читати оголошення та вивіски. А нещодавно біля села поставили бігборд, на якому писало, що треба охороняти природу. Ляля й Каша не знали, як це робити, а дідусь говорив, що це дуже серйозна тема і вони все одно не зрозуміють. Кізочки часто бігали подивитись на бігборд. Коли їх довго не було, дідусь кликав: "Го-го, коза, го-го, сіра!". Він завжди так кликав, бо коли був молодим і на Різдво та Старий Новий рік ходив щедрувати-колядувати, то була така щедрівка. З роками щедрівка забулася, в пам'яті залишились тільки слова: "Го-го, коза, го-го, сіра!".

Подружки Ляля і Каша були приблизно одного віку. Ляля – білявка з зеленими очами. Вона мала невеличку, делікатну борідку, зґрабний хвостик та маленькі ратички. Це було тендітне та елегантне створіння. На шиї вона носила мідного дзвіночка з вибитим іменем "Ляля". Каша була козою невідомої масті. Лискуча чорна спинка, руді боки та сіра морда, на якій були білі зірочки. На зріст Каша була трохи більшою за Лялю та гладкішою, вдачу мала сентиментальну. На шиї Каша мала дзвіночка зі сталі.

Брати-інопланетяни вподобали собі планету Земля, а найкрасивішим їм здалося поле з маками і конюшиною. Це було саме те місце, де ріс розкішний кущ бузини, під яким сидів дідусь та стояли дві кози. Коли брати прислухалися до навколишніх звуків, то несподівано почули свої імена. Хтось їх кликав, хтось знав їхні імена! У навушниках лунало: "Го-го, коза, Гоо-гоо, сіра! Гооо-гооо!" Брати знали, що їм заборонено сідати на планети, але все було зафіксовано: і голос дідуся, і час, коли він покликав, і на мапі траса подорожі нанесена. Інопланетяни вирішили опустити човник біля куща бузини. Саме тоді, коли кози пішли назустріч дідусеві, а дідусь ішов назустріч їм, з'явилися три маленькі фігурки. Прибульці мали зелену шкіру і були вбрані в зелену в облипочку одежу. Виглядали вони так, як виглядають усі жителі планети Салатта, з якої вони прибули. Невисокі на зріст, досить великі голови, замість вух ямочки, очі великі, трохи розкосі, темно-карі і сумні-пресумні. Носи були такими малесенькими, що про них навіть ні чого сказати. Роти не мали губ. Ще були у них руки і ноги. Були вони десь на дві голови нижчі за дідуся і трохи вищі за Лялю з Кашею.

Дідусь зрозумів, що це інопланетяни. Го сказав, що вони почули, як їх кличуть на імена, тож вирішили, що тут хтось потребує допомоги. Дідусь не розумів, коли ж він кликав їх, але швидко усі з'ясували, що так кличе кізочок дідусь, коли вони десь розважаються. Виходить, оте "Го-го, коза, гоо-гоо, сіра!" міжпланетні мандрівники прийняли за свої імена? Коли Ляля сказала прибульцям, що їх ніхто сюди не кликав, зелененькі підвелися і зібралися летіти. Та дідусь розхвилювався, він не хотів, щоб інопланетяни покидали їх. Та і Ляля з Кашею не сподівалися, що все так закінчиться. Кози похнюпили голови, а потім перепросили.

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Нові знайомі вирушили до бігборда, і дуже швидко усі вже сиділи на ньому, навіть дідусь. Мимо бігборда мчали машини, автобуси та маршрутки. Люди звернули увагу на чудернацьку зелену трійцю, дідуся і кіз. Дідусеві не сподобалося, що їх фотографують і розглядають, він крикнув, що тут знімають кіно про інопланетян. Людей ставало все більше, тож Го за допомогою браслета наблизив човника до краю бігборда, і всі залізли всередину. У човнику було чисто, все навкруги сяяло і наштовхувало на думку, що ті, хто створив цей човник, значно випередили землян у своїх технічних досягненнях.

Човник прилетів до куща бузини, і всі по черзі вийшли. Дідусь був втомлений, а Каша переповнена враженнями. Тільки Лялі переліт радості не приніс, бо їй паморочилося у голові. Усі сіли в тіні кущика і відчули, що потроху приходять до тями. Го нахилив гілочку бузини, дізнався від дідуся її назву, а потім отримав зі своєї планети інформацію про бузину, адже на планеті Салатта була інформація про все з планети Земля. Го навіть знав приказку "У городі бузина, а в Києві дядько". Дідусь пояснив, що насправді йдеться про якого-небудь дядька, який живе в Києві. Він там, а бузина тут. І тут сталося справжнє диво. Кущ бузини заговорив. Виявилося, що Кущ завжди мріяв познайомитися з якимось київським дядьком, бо вже втомився слухати цю приказку. Кущ розповів, що колись давно ріс на городі баби Марини. Вона вирішила позбутися його і покликала внука, щоб він кущ викопав і десь викинув. Онук, якого звали Федя, акуратно підкопав з усіх боків коріння і посадив Кущ неподалік озера. Той хлопчик виріс, став дядьком і тепер живе у Києві. Дідусь сказав, що цього Федю можна легко знайти, бо баба Марина точно знає його адресу. Усі, не змовляючись, кинулися до човника, щоб швидше дістатися до баби Марини. Кущ навіть не встиг сказати, що знає адресу.

Від баби не вдалося дізнатися адресу, бо вона подумала, що дідусь Карпо хоче їхати в Київ зі своїми друзями і заночувати в її онука, а йому це точно не потрібно. Бабуся вдала, що погано чує, тож дідусь кинув спроби щось дізнатися.

Ляля, Каша, дідусь Карпо та міжпланетні мандрівники знову повернулися до бузини. Кущ нарешті зміг розповісти, що знає адресу Феді, бо поштарка часто лягає відпочити тут. Приїде на велосипеді, ляже в траві та читає листи. Одного разу вона читала вголос листа, у якому Федя писав бабі Марині, що отримує пристойну зарплатню, нещодавно оженився і цього літа планує їхати у Єгипет. Міжпланетні мандрівники запам'ятали адресу, яку назвав Кущ, але виникла проблема: дідусеві не так-то просто буде зникнути з дому. Він вирішив, що піде додому і відпроситься у бабусі, а також вони візьмуть у мандрівку Куща, якого посадять у стару діжку.

Бабуся Катря подумала, що чоловік зібрався на риболовлю. Та коли він сказав, що в лузі сіли міжпланетні мандрівники, які зацікавились кущем бузини, бабуся закрила його на горищі, а сама пішла порадитися з бабою Мариною, що то робити. На щастя, на подвір'я прилетіли міжпланетні мандрівники. Вони визволили Лялю з Кашею з хліва, та дідуся не могли, бо ключа від хати бабуся забрала з собою, а на горище інакше як з коридорчика не потрапиш. Дідусь заволав, що його силоміць утримує дружина і що план польоту може бути порушено. Він доручив Каші брати діжку і летіти замість нього. Ляля не летіла, бо погано переносила польоти. Інопланетяни викопали Куща, опустили його корінням у діжечку, засипали земелькою і гарно полили водою з озера. Далі діжечку занесли до човника, Каша закрила люк, Гооо сів за кермо, і вони полетіли.

Бабуся Катря повернулась від товаришки за годину. Нічого путнього та їй не порадила. Cказала тільки, що був Карпо у неї вдень із якимись дітлахами в зелених спортивних костюмах. Діти, вона так зрозуміла, мають їхати на змагання до Києва, і їм ніде ночувати. Повернувшись додому, бабуся побачила, що Каші немає, проте Карпо виявився на місці. Дідусь сказав, що до Федора замість нього полетіла Каша.

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Прилетівши ввечері у Київ, наші мандрівники вирішили, що серед ночі будити людей і набиватися до них у гості не будуть. Човник посадили на березі Дніпра. Потрапивши на пляж, друзі побачили різні чудернацькі скульптури з піску. Каша вирішила, що вони мусять зліпити дідуся Карпа і Лялю. Інопланетяни послухалися і невідомо звідки нагнали величезну купу піску. За годину піщаний дідусь вже дивився в небо. Поруч стояла піщана коза з дзвіночком на шиї. На дзвіночку було написано "Ляля". І дідусь, і Ляля були дуже подібні самі до себе. Потім Гоо направив на скульптури спеціального ліхтарика і вони закам'яніли.

На світанку відбувався міський конкурс на кращу скульптуру, виконану з піску. Звичайно, скульптура інопланетян і Каші зайняла перше місце. Про це навіть розповідали у новинах, і дідусь Карпо з бабусею Катрею бабусею не могли повірити, коли побачили піщаного дідуся і Лялю. У новинах сказали, що скульптура називається "Мрійники", але автор шедевру на нагородження чомусь не з'явився.

Мандрівники легко знайшли дядька Федора, який жив на останньому, дев'ятому, поверсі. Човника посадили на даху, а потім усі, навіть Кущ, опустились на балкон. Каша обережно постукала рогами в скло, потім ще, голосніше. Нарешті у дверях з'явився спантеличений огрядний дядько в окулярах. Він відсунув тюль і побачив красиву вгодовану козу, трьох хлопчиків і якісь гілляки. Дядько думав, що це все вигадала його дружина, щоб привітати з днем народження. Чоловік запросив усіх всередину. Почувши, як коза балакає людською мовою і хоче дізнатись, що станеться, коли київський дядько зустрінеться з бузиною, Федор подумав, що захворів. Він розумів, що в реальному житті таке неможливе, бо бачить прибульців і розмовляє з ними про бузину, яку колись посадив. Потім Каша попросила капусти.