Мама вела палатою Степанчика, який ступав без апарата! Мама розповіла, що професор подивився ніжку і сказав, що не потрібна ніяка операція. Тато уже все знає і побіг на роботу. Степанчик намотував кола по палаті, смішно закидаючи звільненою з апарата ніжкою. На ніжці темніли червонясто-коричневі плями. Мама сказала, що це йод, але Галя знала, що то вохра. Вона згадала вчорашні відвідини ангела: Алимпієві фарби лікували рани й виразки.
Мама сказала, що всі сім'я поїде в Одесу або в Крим, бо треба, щоб Степанчик зміцнів і загартувався. Галя знову почала вірити, що життя прекрасне. Вона закінчить четвертий клас, хоч і з посередніми оцінками, а попереду на них чекає чудове літо. Дівчинка шкодувала тільки про одне: що не можна розповісти мамі про Ангела Золоте Волосся. Галя пригадала собі його очі, добрий, ласкавий погляд, його задумливе обличчя, обрамлене кучерями. "Дякую! – звернулася вона до ангела. – Прочитай мою подяку. Ти ж знаєш мої думки."
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу