Рено запитала пірата, як його справжнє ім'я. Той сказав, що Бартолом'ю. На радощах він навіть забув зв'язати Клаву.
"Запорозькі пірати"
Вечоріло, а Бенікс готував їжу. Клава і Рено чекали, щоб втекти, але пірати мусили спершу добре напитися. Тож тим часом дівчата говорили з капітаном про виникнення такого явища як піратство. Клава згадала, як запорозькі козаки виходили у море і захоплювали турецькі галери. Капітан сказав, що щось чув про цих вояків, а їхні дивні човни називалися якось по-пташиному. Клава підтвердила, що човни називалися чайки. На чайках козаки оточували вночі громіздкі турецькі галеони і грабували, а потім легко тікали. Тож козаки часто перемагали. Клава згадувала, про що читала у різних історичних книжках. Капітан навіть подумав, що дівчата – запорозькі пірати.
П'ятнадцять хлопців на скриню мерця
Черепакос (з яєць і кокосів) вийшов дуже смачним. Пірати жадібно хапали свої порції і їли просто руками. Кок відніс їжу і полоненим, правда, під наглядом Скалозубого. Після їжі пірати випили ром і заспівали піратської пісні: "П'ятнадцять хлопців на скриню мерця, йо-хо-хо…". Кок разом з піратами теж пив ром. Пірати почали засинати, але і кок заснув, а згодом і захропів. Тримався лише Криве Око, який не випускав з рук рушницю. Ватажок ніяк не засинав. Тим часом Клава розв'язала Рено, але Криве Око почав наближатися. Рено, Альберт і Клава почали тікати. Капітан закричав, щоб Криве Око не смів стріляти в дітей. У той момент прокинувся Джон Пострибайчик і кинувся ловити втікачів. Йому вдалося схопити Клаву за косичку. Рено з Альбертом втекли, а на допомогу Джону прибігли інші пірати.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Якби було золото…
Рено і Альберт не побігли до водоспаду, а до пагорбу, з якого спостерігали з Клавою за прибуттям піратів. Починався ранок. Втікачі побачили, що біля вогнища сиділа Клава, яку охороняли. Капітана теж охороняли, а кок досі спав. Альберт сказав, що на човні досі чекають на рішення капітана. Рено думала, що ж робити. Криве Око здавася їй людиною непоганою. Альберт розповів, що це правда, але пірата щось гнітить. Хлопець сказав, що коли б вони мали гроші, то викупили б полонених. Рено згадала про скриньку, але ж золота там не було.
Ранок великої ради
Пірати вирішували, що робити з коком, який щойно прокинувся. Він пристав на бік піратів, бо так хотів готувати. Рено та Альберт, які здалеку спостерігали, промовили: "Зрадник!". Клава сказала піратам, що нізащо не стане на їхній бік. Пірати зібралися на велику раду. Криве Око прочитав закон для кожного морського вовка. Моряки замислилися, адже ті закони були жорсткими. Піратам не дуже хотілося підписувати той документ. Першою примусили зробити це Клаву, яку почали називати шаманом зі скельцями. Вона наполягала на тому, що є дівчиною, міс, а потім розплела косу. Пірати були вражені. Рено уже хотіла кинутися до подруги, але Альберт спинив її. Рудий Лис не міг повірити, що Клава – дівчинка. Чорна Борода нагадав, що жінка на кораблі – це лихо, тож треба викинути її в море. Пострибайчик хотів захистити Клаву, Криве Око теж став на її бік. Він сказав, що не буде Бартолом'ю Андре, якщо з голови панянки впале хоч одна волосинка. Пірати відступили. Увесь цей час кок сидів за бочкою. Альберт підморгнув Рено, бо ж казав, що Криве Око – хороший. Пострибайчик запропонував Клаві ставати піраткою, а коли вона підросте, він стане її чоловіком.
Як ваше прізвище?
Рено розмовляла з Альбертом, і хлопець сказав, що не повернеться додому, поки не знайде батька. Дівчина засмутилася, бо не знала, чи взагалі повернеться додому. Коли Альберт сказав, що батька звати Франсуа Андре, Рено згадала, що саме Франсуа жив на цьому острові. Вона сказала хлопцеві, що вже знайшла його батька. Дівчина пояснила, що батько хлопця жив на цьому острові, але не змогла сказати, що Франсуа став привидом. Та головне – це не його батько! А зовсім інший батько! Альберт хотів побачити цього листа. Та треба було згадати, де ж вони закопали скриньку.
Лист дядька Франсуа
Рено привела Альберта до дерева, де ночувала з Клавою першої ночі. Дівчина і хлопець відкопали скриньку. Альберт дістав дощечку і впізнав свою маму. Потім прочитав лист. Рено пояснила, що Альберт має ще нагоду знайти свого справжнього батька, а доказами буде портрет матері і лист. Раптом дівчинка і хлопець пригадали, як нещодавно Криве Око сам назвався Бартолом'ю Андре.
Білий чи чорний?
Пірати на узбережжі продовжувалися сперечатися, чи ставати справжніми піратами, бо піратський статут надто суворий. Капітан Добс знемагав від спраги, і кок Бенігс, скориставшись тим, що на нього ніхто не звертає уваги, набрав води і відніс під дерево своєму товаришу. Йому було соромно за свою слабкодухість, тож ховав очі від капітана.
Настав полудень. Команда досі сперечалася, а Клава розпитувала Криве Око, що його бентежить. Він розповів, що мандрує уже 12 років. раптом у таборі зчинився гамір. Розбійники націлили рушниці і пістолі на Рено та Альберта. Вони йшли, тримаючи в руках довгу палицю, до якої було прив'язано білий прапор. Насправді то була біла сорочка, яку вони з Рено знайшли у скриньці загиблого моряка.
Діти наближалися до насуплених розбійників. Дійшовши до табору, Рено та Альберт гордо зупинилися перед дулами рушниць. Альберт попросив вислухати їх. Криве Око дозволив їм сказати те, що хотіли. Рено сказала, що має важливе звернення від господаря та довічного заручника цього острова Франсуа Андре. Альберт дістав із кишені листа. Зробив кілька кроків, наблизився до Кривого Ока й уважно подивився йому в очі… Тепер, коли обличчя ватажка не закривала чорна пов'язка, можна було побачити, що в обох – старшого та молодшого – однакові сині очі..
Найдорожчий скарб Безіменного острова
Криве Око взяв листа й впізнав почерк свого брата, якого справді звали Франсуа Андре… Читаючи листа, Криве Око почав мимоволі віддалятися від групи піратів, йому захотілося побути самому. Він сів на великий камінь і глибше поринув у читання. Тривожні довгі хвилини перетекли в цілу годину. Але ніхто не посмів порушити мовчання. Усі затамували віддих і уважно стежили за ватажком. А той уже вдесяте перечитував листа…
Нарешті він запропонував піратам вирішити важливе питання: чи варто ставати на неправедну путь, якщо більшість із команди цього не бажає?
Чорна Борода назвав Криве Око боягузом і зрадником. Криве Око нагадав Чорній бороді про його доньку й дружину. Чорна Борода закашлявся й нічого не відповів. Лише низько схилив голову. А Криве Око вів далі, звертаючись до кожного: Скалозубий мав наречену, у Рудого лиса нещодавно народився онук, а Джон-Пострибайчик мав батьків. По черзі Криве Око опитав усіх присутніх. Джон-Пострибайчик запитав: "Ватажку, хіба ти сам не казав нам, що морський розбій — найкраща справа для справжніх чоловіків?". Криве Око відповів, що помилявся, бо найкраща справа для справжніх чоловіків — оберігати свої родини та підтримувати вогонь у домашньому вогнищі. Він оголосив, що більше не існує Кривого Ока. Замість нього є Бартолом'ю Андре, який знайшов свого… сина! І свою родину! Про це він дізнався з листа, який є найдорожчим скарбом цього безіменного острова! Бартолом'ю показав на Альберта і сказав, що це його син. Рено легенько підштовхнула хлопця у спину. Той зірвався з місця й кинувся в обійми батька… Моряки здійняли рушниці вгору й почали палити в небо, салютуючи! Рено кинулася до Клави, і подруги радісно обійнялися. Кок негайно помчав звільняти капітана.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Протока Зустрічний Тіней
Бартолом'ю та Альберт разом пішли до капітана Добса. Той пробачив ватажку усе. Бартолом'ю сказав, що більше не залишатиметься в команді, бо хоче повернутися на батьківщину. Капітан дозволив, бо пригадав, як минулого року Бартолом'ю врятував його під час шторму.
Усі почали готуватися до негайного відплиття, та спершу кок приготував поїсти. Моряків, замкнених на судні, звільнили. Альберт запропонував дівчатам їхати до його селища, та вони дуже хотіли додому. Про це вони порадилися з капітаном та Бартолом'ю. Ті саме говорили про новий острів, на якому побували, та протоку Зустрічних Течій – найнебезпечніше місце, де зникають кораблі. Клава та Рено попросили підкинути їх до тієї протоки. Вони розповіли про свої пригоди. Капітан боявся брати на себе таку відповідальність. Він запропонував дівчатам, що влаштує їх у притулок при монастирю. Клава та Рено були проти. Вони розповіли, що мають свій човен, на якому помандрують додому. Човен зняли з дерева, а капітан та всі інше не розуміли, з чого він зроблений. Нарешті капітан погодився підкинути дівчат до протоки.
Острів Клаварен
Усі зібралися в дорогу. Рено і Клава востаннє оглядали острів. Дівчатам було трохи сумно покидати це місце. Рено згадала про заповіт загиблого моряка. Вони розповіли про це капітану, а той сказав, що всі повинні поховати свого співвітчизника як годиться. Чоловіки пішли шукати тіло Франсуа, а дівчата і кок лишилися на березі. Рено збирала камінці і мушлі, а Клава записувала у зошит про все, що сталося. Коли моряки повернулися, Клава запропонувала якось назвати острів. Бартолом'ю сказав, що право назвати острів мають панянки, бо якби не вони, він не знайшов би сина. Рено запропонувала назвати острів на честь Франсуа Андре. Капітан заперечив, адже Франсуа зробив поганий вчинок. Альберт вважав, що острів треба назвати на честь тих, хто знайшов листа. Моряки проголосували за це. Капітан оголосив, що стрів називатиметься Клаварено, а Альберт додав, що краще звучатиме так – Клаварен. Капітан міцно прив'язав до дерева дощечку, на якій вуглинкою вивів "острів Клаварен".
Надувний човен спускають на воду
До протоки Зустрічних Течій залишалося менше пів милі. Дівчата сиділи на палубі і кидали погляди на острів, що стрімко віддалявся. Нарешті човен досяг протоки.