Невже братик залишиться калічкою? Вдома Галя подумала, що правду казав той хлопчик-емо: життя нікчемне. А вона вже було повірила в щастя. Намагалася помічати хороше, бо так радив Ангел Золоте Волосся. Може, він справді тільки привидівся, як вважала мама.
Раптом у кімнаті з'явився Ангел. Він сказав, що мусить ще раз вернутися у минуле, і запропонував дівчинці йти з ним. Вони опинилися на тому самому місці на кручі, але Успенський собор давно добудували. Алимпій став ченцем з бородою, був вродливий, але хворий. Через хворобу він підвів поважного замовника: пообіцяв йому велику ікону Богородиці для іконостасу та й досі не намалював, бо захворів. Також Алимпій вмів зцілювати своїми фарбами від ран та виразок.
Галя стала свідком того, як до Алимпія прийшов багатій Брячислав з дружиною і дітьми. Саме він замовляв ікону, яку Алимпій не встиг намалювати. Багатій був розлючений, бо хотів, щоб до свята Успіння було зроблено, адже запросив на посвяту церкви самого князя. Алимпій просив пробачення, говорив, що відчуває наближення смерті. Потім він сказав, що Бог може одним словом сотворити ікону Своєї Матері. Але багатій не збирався чекати Божої утіхи. Він сказав, що всім розповість, як Алимпій обдурив його. Галя не могла стриматися, тому схопила грудку землі і пожбурила в багатія, друга грудка полетіла в його дружину. Ангел схопив Галю за руку, і в ту ж мить вона відчула, що знову кудись переноситься. Дівчинка подумала, що додому.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Галя та Ангел Золоте Волосся опинилися у келії Алимпія. Він лежав хворий. До нього зайшов чернець Євстафій, він приніс Алимпію поїсти. Галя впізнала Євстафія – це колишній монастирський служка Остап. Він був такий же рудий і кругловидий, і очі його поблискували весело та жваво. Євстафій говорив про те, як гарно Алимпій провчив боярина, коли грудки самі полетіли в його голову. Алимпій сказав, що не розуміє, як це сталося, а потім пильно подивився в куток, у якому стояла Галя, і їй здалося, що він її бачить. Художник сказав, що важко йому буде помирати, бо ж заборгував ікону, підвів поважного чоловіка.
Коли Євстафій пішов, Алимпій спробував хоча б заґрунтувати дошку, та сил у нього не було. З жалем поглянувши на непочату ікону, чернець ліг на убогу постіль. І тоді сам Ангел Золоте Волосся почав малювати саме так, як задумав художник. Він намалював Богородицю з Ісусиком, а у кругах-медальйонах праворуч і ліворуч від Богородиці зобразив двох ангелів. Це була якраз та Панагія, котру Галя знала зі свого альбому.
Алимпія ожив і немов посвіжішав, з його обличчя зійшла жовтизна, і воно стало вродливим і натхненним. Чернець сказав, що став тепер щасливим. Галя не вірила цим словам, адже він – хворий, передчасно постарілий, виснажений недоїданням і надмірною працею. Раптом Алимпій звернувся до дівчинки. Він її бачив. Алимпій пояснив, що щасливий тому, що здобув те, чого найдужче прагнув. Малим мріяв малювати – і малював усе життя. Художник знайшов ще одну дошку і сказав, що зараз має сили намалювати ще одну ікону – Ангела Золоте Волосся. Проте Галя вже летіла через час і простір, вертаючись додому.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Дівчинка опинилася у своїй кімнаті. Ангел був з нею і сказав, що Алимпій прожив яскраве і щасливе, хоч і недовге життя. Галя зрозуміла, що Алимпій знайшов своє щастя, хоч і постригся в ченці. Точніше, тому й знайшов, що постригся – іншого шляху до мрії в нього не було. Тепер для Галі найголовнішим було одужання братика. Галя раптом побачила, що Ангел тримає Алимпієвий пензлик, умочений у вохру. Ангел сказав, що забув залишити пензлик, тож доведеться знову вертатися в минуле. Ангел підвівся, і Галя збагнула, що зараз він зникне, скоріш за все назавжди. Він нагадав, що завжди бачить Галю, а вона знає, де можна побачити його.
Наступного дня Галя пішла до лікарні. Професор уже оглянув Степанчика. Мама була щаслива, бо професор подивився ніжку і сказав, що не потрібна ніяка операція. Степанчикову ніжку звільнили від апарата, хлопчик намагався ходити. На ніжці темніли червонясто-коричневі плями. Мама сказала, що це йод, але Галя знала, що то вохра. Вона згадала вчорашні відвідини ангела: Алимпієві фарби лікували рани й виразки.
Мама сказала, що всі сім'я поїде в Одесу або в Крим, бо треба, щоб Степанчик зміцнів і загартувався. Галя знову почала вірити, що життя прекрасне. Дівчинка шкодувала тільки про одне: що не можна розповісти мамі про Ангела Золоте Волосся. Галя подумки подякувала Ангелу, бо знала, що він читає її думки.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу