Перед відходом Ангел попросив Галю постаратися знаходити добре в тому, що є.
У школі Катерина Петрівна слухала учнівські доповіді про найвідоміші храми Київської Русі. Вчителька викликала Галю. Спершу дівчинка хвилювалася, але потім почала розповідати про Успенський собор Києво-Печерської лаври, бо ж бачила його на власні очі. Вчителька була вражена розповіддю і назвала Галю майбутнім істориком чи мистецтвознавцем. Дівчинка отримала дванадцять балів за домашнє завдання і ще дванадцять – за ґрунтовний усний реферат про давньоруське мистецтво. Галя вперше подумала, що Катерина Петрівна не така й погана вчителька.
Додому Галя летіла, немов на крилах, щоб похвалитися оцінками. Та вдома знову плакала мама. Вона розповіла, що в Степанчика ніжка не зрослася, тож доведеться робити другу операцію. Братик міг залишитися калічкою. Галя не могла собі пробачити, що вчора не спитала в ангела про брата. Може, він допоміг би? Раптом дівчинка сказала мамі, що все буде добре, бо вчора бачила ангела. Маму це дуже налякало, вона навіть подумала, що у дівчинки гарячка. Щоб заспокоїти маму, дівчинка мусила сказати, що все їй привиділося, бо вчора вона повертала в Михайлівський Золотоверхий. Коли з роботи вернувся тато, мама довго щось розказувала йому притишеним голосом, після чого вечеря перетворилася на нудну виховну лекцію. Батьки по черзі розказували Галі, що треба бути чесною, треба бути уважною до інших, треба розуміти, до чого можуть призвести необдумані фантазії. Батьки так і не побачили Галині дванадцятки.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
6. КАТЕРИНА ПЕТРІВНА
Наступного дня на математиці Галя думала про Ангела Золоте Волосся. Не варто було говорити про нього мамі. Галі було цікаво, чому з'явився ангел, адже вони у Біблії здебільшого мали значно важливіші завдання. Дівчинка уявила свого ангела в сяйві призахідного сонця. Його кучері, що світилися навколо чола, наче німб на іконі, його задумливий, ласкавий погляд. Галі було гарно розмовляти з ним. Згадала Алимпія. Може, про нього десь написано в книжках, але Галя не сміла ні в кого спитати.
Після дзвоника Катерина Петрівна попросила Галю залишитися. Дівчинка уже думала, що знову отримає зауваження. Однокласниці Ісанка та Оля хихикнули і навмисно збиралися якомога повільніше, бо хотіли послухати, як учителька шпетитиме Галю. Катерина Петрівна сказала їм йти, а Галю спитала, що в неї з пальчиком. Вчителька знала, що він порізаний, бо Галя чистила яблука на млинці. Катерина Петрівна дзвонила на роботу до Галиного тата, похвалила її за чудову відповідь на уроці. Він розповів, як Галя хазяйнує без мами. Вчителька злегка дорікнула Галі, що та нічого не розповіла про свої домашні негаразди. І все ж Галя мусить триматися, вчитися, а братика неодмінно вилікують.
Дівчинка слухала вчительку, а потім заплакала. Катерина Петрівна легенько обняла її й говорила, говорила щось тихе, ласкаве, і Галя раптом збагнула, що не почуває до вчительки неприязні. Тепер Галя жаліла, що раніше грала вчительці на нервах. Перед тим, як піти додому, Галя тихенько промовила: "Вибачте, що я не слухала на уроці".
7. ТРИДЦЯТЬ ТИСЯЧ
Ангел більше не з'являвся, а Галя мала до нього цілу купу питань. Про Степанчика, про... життя. Він навіть не встиг розповісти їй про своє ім'я! Показав їй хлопця, що хотів малювати, але при чому тут його чудове ім'я Ангел Золоте Волосся? Дівчинка зробила домашні завдання, потім заходилася варити вечерю. Коли тато повернувся додому, вона подала суп, який вийшов трохи схожим на кашу. Тато приніс Галі подарунок від бабусі Віри – альбом "Мистецтво Київської Русі". Це було дороге ошатне видання, яке Галі давно подобалося. Бабусі його подарували на роботі, коли вона виходила на пенсію. У своїй кімнаті дівчинка розгорнула альбом і побачила.. Ангела Золоте Волосся! То була його ікона. Про що свідчив і підпис: "Архангел Гавриїл (Ангел Золоте Волосся)". Так ось чого ангел видався їй знайомим! Галя бачила його раніше в альбомі бабусі. Але чому ангела названо архангелом Гавриїлом? Галя знала, що Гавриїл благовістив Діві Марії про народження Божого Сина. Проте друге його ім'я – Ангел Золоте Волосся – їй подобалося більше. Ікону було написано в дванадцятому столітті. Згодом тато пояснив Галі, що означають слова "паволока, левкас, темпера" у підписі до картини. Ці слова показували, в якій техніці виконано ікону. Тато знав про все на світі, крім хіба що одного: як заробляти гроші. Так жартома говорила мама, і то була щира правда.
Галя знову розглянула зображення ангела і подумала, чи той художник, що намалював його, бува не Алимпій. У довіднику про Київ дівчинка знайшла час будівництва Успенського собору: 1073-1089 роки. Далі відшукала дати життя і смерті засновників Києво-Печерської лаври преподобних Антонія і Феодосія. Вони померли невдовзі один за одним – перший 7 травня 1073, другий 4 травня 1074 року. Той нестрижений хлопчина-сирота, Остап, казав, що обидва десять літ як покійні. Значить, Галя бачила літо 1083 року або наступне за ним. Алимпій був на ту пору підлітком. Отже, ставши художником, він малював наприкінці ХІ – на початку ХІІ століття. Усе збігалося!
Ввечері прийшла мама і сказала, що лікарі радять робити операцію в Німеччині. На це потрібно тридцять тисяч євро. Щоб Степанчик не залишився калікою, вони мусили знайти ці гроші.
8. ЧОРТ ІЗ ТИХОГО БОЛОТА
Вночі Галя не могла заснути. Вона думала про те, де взяти гроші. Дівчинка оглядала речі в кімнаті, які можна подати, але все було дешеве. Вона вирішила, що мусить знайти якийсь підробіток.
У школу Галя прийшла невиспана й похмура. Оля збирала гроші на плавання, бо Катерина Петрівна придумала: всім класом ходити плавати. Галя не здала гроші, і дівчата з класу насміхалися з неї. Однокласниці хвалилися, у яких країнах побували, у які збираються поїхати. Дівчата настільки роздратували Галю, що вона обізвала їх жабами-мандрівницями. Потім Галя взялася в боки і, зухвало задерши голову, співуче проказала ошелешеним однокласницям дурнуватий куплет, яким не раз забавляла Степанчика: Говорила баба: "Діду, Я в Америку поїду!" "Ой ти, бабо, ти дурна, Туди не ходять поїзда!" Ніхто такого не очікував від неї.
Галя стояла у коридорі біля вікна. І раптом побачила, як якийсь чолов'яга, що спинив своє авто перед школою, протирав забризкане лобове скло автомобіля. Галя вирішила, що тепер знає спосіб заробити.
9. ТАК ВВАЖАЮТЬ ЕМО
Вдома Галя швидко поїла, взяла чисту губку і пластмасове відерце, набрала в нього небагато води і побігла до метро. І ось дівчинка на Поштовій площі, під світлофором, що міряв вулицю зеленим оком. Машини мчали в три ряди, і не було їм кінця. Спершу Галя не могла відважитися підійти до котрогось автомобіля, а потім заробила свої перші дві гривні. Галі давали хто гривню, хто дві, а один водій простягнув їй п'ятдесятку. Але на цьому удача закінчилася. Галя загаялася біля машини, ввімкнулося зелене світло, машини рушили й зім'яли відерко.
Хлопець, що спинився біля пішохідного переходу, почав розмовляти з дівчинкою. Він був Галин ровесник чи, може, трошки старший, з виду задерикуватий і розхристаний: у напіврозстебнутій куртці, на шиї недбало намотаний чорний вовняний шарф, з-під в'язаної шапочки вибивалося довге волосся, що майже закривало ліве око. Галя розповіла про хворого братика. Хлопець порадив йти просити гроші у метро, а потім запропонував піти випити теплого чаю. Він повів Галю у МакДональдс і вихопив у неї п'ятдесятку. Хлопець замовив для них обох чай і смажену картоплю, а здачу сховав собі в кишеню.
Хлопець розповів, що і сам просив у метро, але його засікли ті, хто кришує тих, хто пасеться в метро. А їм треба платити. Галя нічого не розуміла, а хлопець продовжував розповідати, що він з Сєрим цілу зиму просив гроші у метро. Та от приїхала з-за кордону мама Сєрого, тож він тепер під контролем, а раніше друзі на гральних автоматах відривалися по повній! Часом грошей не ставало, але на крайняк було метро. Хлопець розповів про емо. Емо – значить, емоційний, таким людям важко жити, бо світ жорстокий, а вони вразливі. Вони не витримують, у них депресія. Галя сказала, що їй один знайомий казав, що у всьому треба знаходити хороше. Коли хлопець запропонував замовити ще щось, Галя без жалю попрощалася, бо їй було шкода грошей, які витратила на чай.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
10. "ВЕЛИКА ПАНАГІЯ"
Галя заробила лише вісім гривень, хоч могло б бути п'ятдесят вісім. Дівчинка почала робити домашнє завдання, але кинула і потяглася до альбому про мистецтво Київської Русі. Розкривши його навмання, побачила Богоматір Оранту, яку намалював близько 1114 року художник Аліпій. Чи це не той хлопчина, якого показав їй ангел? Галя вже знала, що Оранта означає "Моління" – це Божа Мати, що молиться за людей, здіймаючи руки до неба. Але там ще був напис Велика Панагія. Тато пояснив, що Панагія – це різновид ікони Божої Матері. Колись малювали за взірцями, котрі схвалила церква. Божу Матір зображали сидячою з Ісусом-Дитям на руках – це Одигітрія. Часом малювали маленького Ісуса Христа, що обнімає Матір або нахиляється до Неї, мов для поцілунку – то Богородиця Ніжності. Ще є Покрова: Божа Мати вкриває людей своїм плащем або тканиною – омофором. А Панагія, або Знамення – коли у крузі на грудях у Божої Матері зображений маленький Ісус Христос. Тато сказав, що ім'я художника Аліпій пишуть по-різному: Алимпій, Алімпій, Аліпій або й Олимпій. Це знаменитий художник Київської Русі. Він був ченцем Києво-Печерської лаври.
Галя пішла у свою кімнату і думала про те, що Алимпій таки став ченцем. Повірив у диво, якого, може, й не було. Він звікував вік у самоті, в темній, холодній, тісній печері. Але Галя ніколи не сказала б, що цю ікону малювала нещаслива людина. Адже ікона променилася світлим зачаруванням.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
11. КРАХ НАДІЙ
Наступного дня Галя зайшла у вагон метро, тримаючи перед грудьми шматок картону, на якому було написано: "Люди добрі, допоможіть моєму братикові Степанові! На операцію потрібно 30 000 євро." Галя почувала сором, але йшла вагоном.