Тарас Шевченко — Ой три шляхи широкії... (аналіз, паспорт твору)

Рік написання: 1847 (цикл "В казематі").

Літературний рід: Лірика з елементами ліро-епосу.

Жанр: Ліричний вірш.

Напрям, течія: Романтизм з елементами реалізму.

Вид лірики: Громадянська (соціально-побутова) та філософська.

Віршування твору: Силабо-тонічне (народнопісенне). Написано 14-складовим віршем, коломийковим розміром (8 + 6 складів із паузою після восьмого складу) з вживанням ямба (U_), амфібрахія (U_U) та хорея (_U):

Ой  трú  шля хú  ши рó кі ї   8

До кý пи  зій шлú ся   6

Нá  чу жú ну  з  У кра ї́ ни   8

Бра тú  ро зíй шлú ся   6

Римування: Римуються парні рядки; наявна неточна (приблизна) асонансна рима – співзвучні склади.

Рими точні: зійшлися – розійшлися, покинув – дівчину, полі – тополю, долині – калину, всихала – зов'яла, мати – хаті, чужину – домовину, блукають – заростають.

Провідний мотив, мотиви:

•      Духовна єдність людини з Батьківщиною.
•      Дорога як шлях у невідоме.
•      Розлука з рідними (душевний біль).
•      Жіноча (материнська) любов, скорбота й чекання.

Тема: Трагічна розповідь про трьох братів, які покинули рідний край і не повернулися.

 Ідея: Прихований осуд соціальних умов (неволя, солдатчина) та влади, що змушує покидати Батьківщину.

 Основна думка: "На чужину з України брати розійшлися."

Головні герої:

три брати, стара мати, жінка з дітьми, сестра, заручена дівчина.

Композиція та сюжет:

Експозиція: троє братів вирушають з України.

Зав'язка: рідні висаджують рослини-обереги від лиха.

Кульмінація: посаджені рослини не приймаються, віщуючи марність очікувань та невідворотність розлуки; родина страждає.

Розв'язка: брати так і не повертаються додому, а три шляхи заростають терном.

Художньо-стильові особливості:

•    За стилем (поєднано епічний (розповідь) і ліричний (глибока емоційність) елементи), темою, мотивами, образами-персонажами, мелодійністю та ритмічністю твір нагадує народну баладу.
•     Романтична емоційність і водночас реалістичне відтворення дійсності.
•    Елементи фольклору: магічне число три (шляхи, брати, дерева); використання народних символів (калина, тополя, терен і т. д.).
•   Мінорний настрій завдяки численним повторам та поетичному перенесенню ― речення починається в одному рядку, а закінчується в наступному, напр., "А той — сестру, а найменший — Молоду дівчину".
•    Проста народна мова та розмовна інтонація.

Художні засоби, стилістичні фігури:

•     Епітети постійні: "шляхи широкії", "стара мати", "молода дівчина", "червона калина", "висока тополя"; "нетоплена хата".
•     Метафори (уособлення): "шляхи докупи зійшлися", "тополя всихала", "калина зов'яла" ― засихання дерева як нещастя, хвороба чи смерть; "по світу блукають", "шляхи терном заростають".
•     Паралелізм: "Ой три шляхи широкії докупи зійшлися / На чужину з України брати розійшлися", "Не вертаються три брати, по світу блукають / А три шляхи широкії терном заростають"; доля братів як і доля посаджених дерев (не прийнялись, повсихали, зів'яли).
•    Повтори (тавтологія): "покинули, покинув, "посадила …", "всихала, повсихали".
•       Анафора (єдинопочаток): "Плаче …", "Не вертаються три брати …".
•       Епіфора (єдинозакінчення): "…три шляхи широкії …".
•     Інверсія: "посадила стара мати …посадила сестра", "не прийнялись три ясени", "повсихали три явори", "не вертаються три брати", "плаче стара мати, плаче жінка …".
•       Асонанс [о], [а], [и] та алітерація [т], [п], [с].

Образи та символічні образи:

•       Три шляхи ― життєві дороги, доля.
•       Чужина — відірваність від коріння, духовна смерть.
•      Дерева загалом відображають членів родини, їхню життєву силу.