Тарас Шевченко — Кавказ (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: сатирична поема з елементами лірики та героїки

Напрям, течія: реалізм.

Система віршування: силабо-тонічна з певними відхиленнями (силабіка).

Віршовий розмір: різний у різних частинах.

Римування: різноманітне.

Строфа: нестрофічна будова.

Провідний мотив, мотиви: "кожному своє", "прометеїзм", "свобода як найвища соціальна й духовна цінність", "правдиві ідеали", "задовольнися малим", "смерть", "майбуття", "людська ненаситність", "імперська політика", "облудна, сатанинська влада".

Тема: зображення загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі.

Ідея: "Борітеся — поборете!" — заклик до об'єднання зусиль народів для боротьби проти спільного ворога — російського царату; співчуття поневоленим, схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців; утвердження безсмертя народу.

Композиція: вір складається з п'яти частин (звернення до Бога, народів Кавказу, до правлячого класу, до Христа, знову до кавказців, до Якова де Бальмена), розділених інтервалами та зміною тональності, що відображають характерне для сонати протистояння двох тем (викриття соціально-політичної системи Росії щодо Кавказу й співчуття поневоленим народам) і вказують на різну призмати-ку (погляди) війни на Кавказі ліричного героя, з одного боку, і царя, з іншого. Цетральним у поемі є монолог загарбника, який подає картину "перевернутого світу", яким намагається спокусити кавказців.

Художні засоби виразності: різноманітні, особливо ж епітети, гіперболи, метафори, риторичні фігури. Основна роль у творі належить засобам творення комічного: бурлеску, іронії, сарказму, сатирі, гротеску, які в сукупності наскрізь пронизують твір, перетворюючи його на полум'яну інвективу царизму, деспотизму, клерикалізму, шовінізму.

Образи та символічні образи: людей: ліричний герой — людина, яка бачить облудність царської політики, співчуває й підтримує кавказців, жалкує про невдачу свого народу й вірить у прийдешність кращих часів; російський цар — зосердя всього лихого, повний антипод моральності, чесності, шляхом підступу, обману й погроз намагається забрати в кавказців свободу; міфологічних істот: Прометей — титан, що приніс людям вогонь і за це був покараний "вічним повторенням" — щодня орел розбиває йому груди, а за ніч все заростає; природи: Кавказькі гори, Сибір; предметів і явищ: чурек, сакля; тюрми та ін.

Символічні образи: Прометей (символ нескореності, розп'ятий за бунт, за любов до людей); Ісус Христос (символ терпіння, розп'ятий за любов до людей); Кавказ (символ свободи); чурек (хліб) і сакля (хата) (символи свого, незалежності).

Примітки та корисна інформація: Мова поеми наповнена гіперболами, використаними у градації риторичними питаннями й окликами. Сатирична метафора "війна — царське полювання" розгортається в сарказмі й іронії панегірика царю— "батюшке" та його "хортам, і гончим, і псарям". Шевченко протиставляє цареві справжніх славних героїв, борців за волю. Так на контрасті створюється напружена поезія: від сарказму — до лірики, від іронії — до уславлення. Поетика твору підпорядкована завданню втиснути у невеличкий обсяг величезну картину життя в Російській імперії, цілий калейдоскоп образів і роздумів. Тому мова твору афористична і лаконічна. Значна частина сатири написана чотиристопним ямбом.