Літературний рід: Ліро-епос.
Жанр: Віршована поема.
Напрям, течія: Модернізм, неоромантизм.
Вид лірики: Історична, патріотична (громадянська).
Віршовий розмір: Чотиристопний хорей з пірихієм (UU); в рядку повних чотири стопи, закономірність – наголошений склад чергується ненаголошеним (_U):
Пí сля кá та Свя то пó лка,
Щó за мý чив трьóх бра тíв,
Брáт че твéр тий нá пре стó ла,
Я ро слáв ро зýм ний сíв.
Римування: Римуються парні рядки.
Рими точні: братів – сів, було – село, лад – сад, почали – поплили, ішли – жили, став – Ярослав, обвів – завів, посланці – руці, посли – принесли, сопілках – чарках, штукарі – дворі – царі, палат – звірят, ділах – судах, майна – війна, став – збудував, Кавказ – у раз, Мстислав – подолав, співців – сплив, Ярослав – проказав, сторону – одну, усе – рознесе, мети – світи, батьки – жебраки.
Строфа: Вірш складається з 25 строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Любов Ярослава до своєї родини та держави.
- Занепад та відродження Руси.
- Відповідальність спадкоємців за батьківську спадщину.
- Культурне й торгівельне багатство Києва.
- Історична пам'ять (заклик до сучасників наслідувати приклад наших мудрих предків).
- Захист рідної землі.
Тема: Зображення правління князя Ярослава Мудрого та трагічних наслідків порушення його заповіту.
Ідея:
- Уславлення державницької діяльності князя.
- Утвердження думки про те, що справжня сила й процвітання держави ґрунтуються на мудрому правлінні, мирі та єдності.
Сюжет і композиція:
Зав'язка: після жорстокого князювання Святополка на престол сходить Ярослав, який починає відновлювати зруйновану державу й наводити лад.
Розвиток дії: показано розквіт Києва: місто стає могутнім політичним і культурним центром, зміцнюється оборона, розвивається торгівля, налагоджуються міжнародні зв'язки; князь мудро править і дбає про мир та добробут народу.
Кульмінація: перед смертю Ярослав звертається до синів із заповітом жити в згоді та берегти єдність держави, застерігаючи від чвар і розбрату.
Розв'язка: автор із сумом підкреслює, що мудрі поради князя були забуті, і це стало причиною подальших бід і втрати слави.
Художньо-стильові особливості:
- Риси поеми: епічна розповідь, в якій йдеться про значні події та непересічних персонажів, віршована форма, доволі великий обсяг, чітка композиція.
- Урочиста емоційна оповідь з прямою мовою.
- Ритмічність і мелодійність, наближеність до народнопісенної традиції.
- Поєднання історичних фактів з поетичною ідеалізацією образу князя.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "розумний Ярослав", "бідне місто", "Окаянний Святополк", "пишний сад", "живий, шумливий Київ", "препишний двір", "ішли невпинно", "пишний трон", "грізне берло", "низько кланялися", "грали весело", "ситий обід", "муштровані звірята", "бивсь хоробро", "Боян великий, найславніший зі співців", "вінок безсмертний, безсмертних слів", "дні короткі", "ліпша сторона", "спільна мета", "мудрий заповіт".
- Метафори: "мудрість Ярослава вся була в його ділах", "не тягла його війна", "щоб ворог тихшим став", "сплів йому вінок безсмертний із пісень безсмертних слів", "ви, державу зруйнувавши, подастеся у світи".
- Уособлення: "зацвіла Україна", "пролетіли дні короткі", "мир збере", "незгода рознесе".
- Порівняння: "Україна зацвіла, як пишний сад", "як про друга, як про сина, дбав про нього Ярослав", "а незгода, наче вітер, все по полю рознесе", "тинятиметесь всюди, як вигнанці й жебраки".
- Гіпербола: "Царгородом другим став" — підкреслення величі Києва; "Осміяли на весь світ …".
- Антитеза: "тільки мир збере усе, а незгода …все по полю рознесе".
- Контраст: руїна, залишена Святополком, і розквіт за часів Ярослава; контрастні пари: мир — війна; єдність — незгода; розквіт — занепад.
- Риторичне звертання: діти.
- Перелічення: "Греки, німці, італійці, чехи, угри — всі ішли / Купували, продавали І у Києві жили", "Королі, князі, царі …", "У державнім будівництві, владі, устрою, в судах".
- Анафора (єдинопочаток): "Бідувало бідне місто, / Бідувало і село", "І небавом …", "І …".
- Інверсія: "ішли невпинно посланці", "низько кланялись посли", "Грали весело музики", "честю мали королі, князі, царі поріднитись з Ярославом", "не хотів він воювати, не тягла його війна", "пролетіли дня", "недовго пам'ятали діти".
- Асонанс [а], [і], [о], [е] та алітерація [п], [с], [в], [н], [л].
Образи та символічні образи:
- Ярослав Мудрий — головний герой — дбайливий правитель своєї держави, цілеспрямований та невтомний, передбачливий, будівничий, миролюбний, відважний, величний ("Князь сидів на пишнім троні з грізним берлом у руці"); князь відновлює торгівлю, налагоджує відносини з іншими народами, залишає після себе не тільки збудовані міста, але й приклад служіння народу.
- Україна, що "цвіте як сад" — символ добробуту країни й гармонії.
- Київ спершу залишений напризволяще після правління Святополка Окаянного, завдяки турботі стає центром міжнародної торгівлі та культури; символ державної величі, слави та авторитету.
- Сини Ярослава — уособлення наступних поколінь, що не змогли зберегти спадщину.
- Заповіт князя — морально-державницький закон, порушення якого веде до національної катастрофи.
Носії зла: Святополк Окаянний, Редедя, сини Ярослава.
Примітки та корисна інформація:
Твір увійшов до збірки "Княжа Україна", виданої 1929 року у Львові.