Олександр Олесь — Чари ночі (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: інтимна лірика.

Жанр: вірш (романс).

Напрям: модернізм.

Течія: символізм.

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: 4-стопний ямб.

Римування: перехресне (абаб).

Строфа: чотиривірш (катрен).

Провідний мотив, мотиви: захоплення красою життя і красою кохання.

Тема: скороминущість людського життя, тимчасовість життя людини на землі; момент кохання.

Ідея: утвердження кохання як найважливішого в житті людини, як сенсу життя; заклик насолоджуватися життям перед обличчям тлінності; гімн природі й красі.

Композиція (зміст): вірш складається з 12 куплетів-чотиривіршів, при цьому починається й закінчується однаковим катреном (прийом обрамлення): (І) сміються-плачуть солов'ї, закликаючи кохати — (II) заклик не дивитися в майбутнє, а радіти цій весні — (ЛІ) заклик залишити свій сум, думки і горе й улити душу в шумляче море — (IV) заклик ловити мить життя і в мріях закохатися — (V — VI) картини розлитості кохання в природі — (VII) заклик горіти, бо життя — мить, а смерть — вічність — (VIII) заклик рухатися, налагодити струни золоті під час бенкету весни — (IX) заклик сміливо йти на свято квіток, кохання, снів і млості — (X) попередження про тлінність усього — (XI) передбачення про майбутнє бажання повернути дні минулі, як цього прагнув Фауст, чого не вдасться зробити, бо над "нас — боги скупі, глухі й нечулі" — (XII) повтор першого катрену.

Художньо-стильові особливості: щоб вирішити ідейно-художній задум, поет вибрав кільцеву композицію твору, яка є важливим складником авторської концентрації почуттів, відтворення динаміки розгортання ліричного сюжету. Лірична оповідь у поезії складається з трьох суб'єктів: власне автора, ліричного героя і "ти", тобто адресата, умовного співрозмовника.

Ця поезія — заклик не забувати, що життя — мить, яка так швидко спливає, тому треба насолодитися кожним прожитим днем, кожною хвилиною.

Ключовими у вірші є слова "Лови летючу мить життя!", "Гори! Життя — єдина мить, / Для смерті ж — вічність ціла", що символізують молодість, кохання, весну. Вірш побудовано на наскрізному паралелізмі "людина — природа". Автор використовує традиційні для любовної лірики образи, символи: солов'ї, зорі, ніч, квіти. Передаючи красу кохання, поет уживає метафори ("палкі обійми ночі", "бенкет весна справляє", "летять до хмар тумани", "свято радісне квіток"). Солов'ї, зорі, квіти — традиційні для любовної лірики і фольклору образи. Цим твір близький до народного.

Художні засоби виразності: асонанс, алітерація; епітет, порівняння, метафора, персоніфікація, метонімія, символ; антитеза, риторичне питання.

Образи та символічні образи: людей: ліричний герой — закоханий; Фауст — людина, яка хоче повернути минуле; примарна кохана; міфологічних істот: боги; природи: солов'ї, весна, шумляче море, земля, лист, квітка, струмок, зорі у воді, хмари, туман, верби п'яні; предметів і явищ: поцілунок, мить життя, струни золоті, бенкет весни, дзвін чарок, бажання, холодні груди.

Символічні образи: солов'ї (символ весни, кохання); іскра (символ душевної енергії, завзяття); бенкет весни (символ буяння природи й життя); Фауст (символ неповоротності минулого, минущості, марності намагань).

Примітки та корисна інформація: Поезія входить до збірки "З журбою радість обнялась". Вірш називають шедевром української лірики. Він став популярною народною піснею ("Сміються, плачуть солов'ї..."). Олександр Олесь у цій поезії відтворив власну філософію життя. Її сенс передано у словах "Лови летючу мить життя!", "Гори! Життя — єдина мить, / Для смерті ж — вічність ціла".

Поезія сповнена вітаїстичних (життєствердних) мотивів. Автор уславлює кохання, повнокровність людського буття. Життя прекрасне, але швидкоплинне, тому потрібно цінувати кожну його хвилину.