Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш-казка.
Напрям, течія: Постмодернізм з елементами неоромантизму.
Вид лірики: Патріотична (громадянська).
Тематика: Дитяча поезія.
Віршовий розмір: П'ятистопний хорей з пірихієм (UU); в рядку повних п'ять стоп, закономірність – наголошений склад чергується ненаголошеним (_U):
Є́ та кá кра ї́ на — У кра ї́ ні я.
Вся́ во нá об сáд же на кал ú но ю.
Нé зви чáй на, á не мóв каз кó ва:
Скрíзь лу нá є — у кра ї́н ська мó ва.
Римування: Паралельне (АА, ББ).
Рими точні: Українія – калиною, казкова – мова, світу – діти, де ж це – серце, і я – де я, гаях – краях, сім'я – я, вітаєм – перекладаєм, ворота – заходить, скуштує – почує, забажати – уявляти.
Строфа: Вірш складається з дев'яти неповних строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив: Любов до України.
Тема: Поетичне змалювання чарівної країни Українiї.
Ідея: Утвердження думки, що Україна й рідна мова живуть у серці кожної людини та єднають народи світу через культуру, добро і взаєморозуміння.
Основна думка: "Є така країна — Українія …Не шукайте, не питайте: "Де ж це?!" / Ось вона прийшла у ваше серце".
Художньо-стильові особливості:
- Повторюваність рядків (рефрени) як композиційна основа.
- Дивосвітність і символічність образів.
- Емоційність, оптимізм, мелодійність
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "диво-казка", "незвідані края", "чарівні калинові ворота".
- Метафори: "Скрізь лунає — українська мова", "Україна там, де я: в класах, книгах і гаях, у незвіданих краях…", "Хто у них із радістю заходить, / Ягідку калинову скуштує — Розуміє все, що тут почує".
- Уособлення: "І пісні, й казки з усього світу тут зібрались", "Ось вона прийшла у ваше серце (Українія)".
- Рефрен: "Є така країна — Українія", "І пісні, й казки з усього світу / Тут зібрались вам на радість, діти! / Не шукайте, не питайте: "Де ж це?!" / Ось вона прийшла у ваше серце".
- Риторичні оклики та звертання: "Тут зібрались вам на радість, діти!", "Україна і я!", "Україні — я!", "Всі тут пригощаються калиною!..", "Треба тільки дуже забажати!..".
- Порівняння з антитезою: "Не звичайна, а немов казкова".
- Риторичні запитання: "Де ж це?!", "Чим віддячу нині я: Україні — я?".
- Перелічення: "в класах, книгах і гаях, у незвіданих краях", "школа, друзі та сім'я", "Слухати… Читати… Уявляти…"; поліфонія мов: іншомовні вітання, напр., "Бон жур! — Добрий день!", як символ діалогу культур.
- Неологізм: Українія.
- Інверсія: "лунає українська мова", "віддячу нині я".
- Асонанс [а], [о], [і], [у] та алітерація [к], [н], [р], [в].
Образи та символічні образи:
- Українія — уособлений, чудесний образ України.
- Калина — один із найвідоміших рослинних символів України, роду, краси рідної землі, пам'яті. Калина часто згадується в українському фольклорі, піснях. Використовуючи образ калини, авторка підкреслює зв'язок з народними традиціями.
- Золоті / калинові ворота — це символ гостинності та відкритості України; хто заходить із добром, той розуміє українську культуру і починає розуміти її мову та душу.
- Рідна мова — ядро нації, духовна основа.
- Діти — майбутнє країни.
Примітки та корисна інформація:
Вірш увійшов до збірки "Країна Українія", 2016 р.