Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш / вірш-молитва.
Рік написання: 2016, 5 жовтня.
Напрям, течія: Постмодернізм, неоромантизм.
Вид лірики: Патріотична (громадянська).
Віршовий розмір: Чотири— та п'ятистопний ямб з пірихієм; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_).
Ó У кра ї́ но! Бó жий бí лий цвíт!
Хра нú ді тéй у цьó му ли хо лí тті!
Хтó, як во нú, те бé сяг нé лю бúть
У цí лім свí ті?!
Римування: Перехресне (АБАБ); неточна асонансна рима – співзвучні лише склади.
Рими точні: цвіт – любить, лихолітті – світі, пісні – запашні, співають – короваю, узрів – згори, гóнів – сьогодні.
Строфа: Вірш складається з трьох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Любов до Батьківщини.
- Краса та неповторність рідного краю.
- Значення дітей як майбутнього держави.
- Біль за долю України в часи війни й небезпеки,
- Надія на Божу допомогу і віра в сили народу.
Тема:
Звернення до України й до Бога з проханням захистити український народ.
Ідея:
Возвеличення національної культури, традицій, духовної сили українців, які щиро плекають рідну землю та зберігають стійкість у скрутні часи.
Художньо-стильові особливості:
- Твір написано високо емоційним, експресивним стилем. Поетка використовує багато окличних і питальних речень для передачі емоцій.
- Автор поєднує елементи релігійного мовлення (молитовний тон) з народнопоетичними образами (пісні, хліб, глек, шишки короваю), що надає тексту глибини й автентичності.
- Спостерігається вплив постмодерних тенденцій, зокрема у способі поєднання традиційного образу України з актуальним болем сучасності.
- Використання ритму з чергуванням плавних і уривчастих фраз додає м'якості, співучості, природності звучанню.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "Божий білий цвіт", "душі сонячні" – передає радісний, світлий характер українців; "трави запашні"; "вкраїнські плодоносні гони" – родючість землі.
- Метафори: "Храни дітей у цьому лихолітті", "Додай нам сили – Духа дай згори, / Дай вистоять проти орди – й сьогодні!".
- Уособлення: "Душі сонячні співають".
- Персоніфікація: зображення Україні як матері.
- Гіпербола: "У цілім світі".
- Риторичні оклики та звертання: "О Україно! Божий білий цвіт!", "Храни дітей у цьому лихолітті!", "Дай вистоять проти орди – й сьогодні!", "Прости ще, Боже, …" ‒ підкреслюють емоційність і молитовність тексту.
- Риторичні запитання: "Хто, як вони, тебе сягне любить / У цілім світі?!", Хто заспіває так твої пісні, / Як їхні душі сонячні співають?", "Хто хліб засіє, трави запашні?", "І зліпить глек?", "І шишки короваю?" ‒ посилюють тривогу за долю України, водночас утверджуючи беззаперечну цінність її дітей.
- Анафора: "Хто..." на початку кількох рядків підсилює емоційне звучання.
- Асонанс [о], [і], [и], [а] та алітерація [с], [т], [д], [л].
Образи та символічні образи:
- Божий білий цвіт ‒ символ чистоти, культурно-духовної сутності України.
- Пісні, хліб, глек, шишки короваю ‒ атрибути народної культури, спадкоємності, життєвої сили.
- Орда ‒ символ руйнівної сили, ворога (в контексті сучасної російсько-української війни); як антипод цивілізації, що загрожує українській нації.
Примітки та корисна інформація:
Цей вірш ‒ приклад сильної громадянської лірики, яка поєднує національну ідею з глибоким особистим переживанням, спирається на традиційні символи й водночас є дуже сучасною за звучанням.
Твір увійшов до поетичної збірки "Країна Українія" 2016 р.