Літературний рід: Лірика.
Рік написання: 1926.
Жанр: Ліричний вірш-послання.
Напрям, течія: Модернізм, неоромантизм.
Вид лірики: Громадянська (патріотична).
Віршовий розмір: Чотиристопний ямб з пірихієм (UU); в рядку повних чотири стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Для вáс, і стó ри ки май бýт ні,
Наш бíль — ряд кú хо лóд них слíв!
О, зо ло тí да лé кі бý дні
Се рéд ро дю́ чих вíль них нúв!
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: майбутні – будні, слів – нив, свята – підтята, кров – Агов, напише – тихше, рух – вщух.
Строфа: Вірш складається з трьох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Розбіжність між живим досвідом та офіційною історією.
- Трагедія забутого покоління.
- Спотворення / спрощення історичної правди.
- Необхідність зберегти живу пам'ять про страшний час.
Тема: Передбачення майбутнього забуття історичної правди про муки інтелігенції ― жертви історичних обставин.
Ідея: Засудження істориків, які пишуть бездушно й узагальнено про жахливі події.
Основна думка: "Для вас, історики майбутні, наш біль — рядки холодних слів!" ― історичні літописи не можуть передати почуття народу.
Художньо-стильові особливості:
- Вірш має яскраво виражені риси експресіоністичної та неоромантичної поетики, що виявляється у загостреній емоційності, внутрішньому напруженні та суб'єктивності вислову.
- Уривчаста синтаксична будова (паузи, еліпсис), риторичні вигуки та звертання передають тривогу ліричного героя.
- Контрастність, поєднання громадянського пафосу з інтимною сповідальністю посилюють драматизм твору.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "холодних слів", "золоті далекі будні", "родючих вільних нив", "вистраждані свята", "душа підтята", "нудний дідок".
- Метафора: "Наш біль — рядки холодних слів".
- Уособлення: ""Що в них росила землю кров" "душе підтята", "Біль не вщух".
- Іронія: "якийсь дідок нудний напише".
- Вигуки: "О, …", "Агов!".
- Риторичні звертання: "Для вас, історики майбутні, …", "Мовчи, мовчи, душе підтята".
- Риторичні оклики: "Наш біль — рядки холодних слів!", "Серед родючих вільних нив!", "Що в них росила землю кров!", "О, тихше!", "Біль не вщух!"
- Контраст: кров і "родючі ниви", біль і "золоті будні".
- Інверсія: "росила землю кров".
- Асонанс [о], [і], [и] та алітерація [д], [н], [т].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой — власне автор — поет-інтелігент, який передчуває своє майбутнє забуття. Він є свідком тих подій (революція, Перша Світова війна, прихід до влади більшовиків). Він заклинає власну душу, підтяту болем: мовчи! Мабуть, так діє не він один, бо на тихе "Агов!" ніхто не озивається.
- Історики майбутні — образ наступних дослідників, які не зможуть зрозуміти справжнього болю та страждань поетового покоління.
- "Рядки холодних слів" — символ формального підходу до історії, коли все перетворюється на сухі факти.
- "Золоті далекі будні" — іронічний образ ідеалізованого майбутнього, яке забуде про ціну, заплачену за нього.
- "Вистраждані свята" — символ трагічних подій, що коштували життя багатьом людям.
- Біль — колективне горе цілої генерації.
- Кров — жертва народу, ціна "спокійного" майбутнього;
Примітки та корисна інформація:
Вірш увійшов до збірки "Дні", 1926 р.