Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш-медитація.
Напрям, течія: Модернізм, неокласицизм.
Вид лірики: Інтимна (любовна) з елементами пейзажної та філософської.
Віршовий розмір: П'ятистопний ямб з пірихієм (UU); в рядку повних 5 стоп, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Річ нúй пі сóк слі дóк но гú тво є́ ї
І дó сі щé — для мé не! — нé за нíс...
Трем тúть рі кá, і хú ли ться до нéї
На тó му бé ре зі рі дéнь кий лíс...
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: твоєї – неї, заніс – ліс, лелеки – далекий, нажене – мене, груди – люди, все – несе, феї – твоєї, тече – очей, навіки – великий, землі – зумів.
Строфа: Вірш складається з п'яти строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Роздуми про життя, значення дрібниць ("слідок")
- Гармонія людини й природи.
- Вічність почуттів.
- Межа між реальним і уявним.
- Тиша, плинність буття.
Тема: Зображення особистих почуттів ліричного героя, його спогадів про кохану, які не забуваються.
Ідея: Оспівування пам'яті про велике почуття, яка робить людину щасливою.
Художньо-стильові особливості:
- Ознаки неокласичної традиції: гармонійність світу, стримана емоційність, ясність зорових образів (їх домінування), увага до вічних цінностей і внутрішнього спокою людини, зосередженість.
- Описи природи формують елегійність твору.
- Медитативність і споглядальність: мінімалізм події ↔ максимум внутрішнього переживання.
- Плавний, помірний ритм.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "ріденький ліс", "єдиний, далекий друг", "долоні теплі", "мертвий лист", "ласкаві вересневі феї", "осіння лагідна земля" "малий / великий слідок".
- Метафори (уособлення): "тремтить ріка", "хилиться до неї (до ріки) ріденький ліс", "не заблукають з хуторів лелеки", "вітер хмари нажене", "спокій стереже мене", "феї спинили час", "всесвіт не тече", "слідок ноги твоєї вже не хвилює серця і очей".
- Риторичні оклики: "для мене!", "Який тут спокій стереже мене!", "Що я тобі й сказати б не зумів!".
- Риторичне звертання: "О друже мій єдиний, а далекий, …".
- Антитеза: "друже мій єдиний, а далекий", "і твій слідок малий — такий великий" ― підкреслює значення малого жіночого сліду у житті ліричного героя.
- Порівняння: "Немов поклала ти мені на груди долоні", "Немов ласкаві вересневі феї спинили час".
- Паралелізм між станами природи й душі ліричного героя.
- Гіпербола: "і спинилось все: і почуття, і спогади, і люди, …".
- Анафора: "І …", "Немов …" ― надає ритмічної плавності.
- Інверсія: "тремтить ріка", "хилиться ліс", "не заблукають лелеки", "поклала ти", "спинилось все".
- Зменшено-пестливі слова: слідок, ріденькій.
- Асонанс [і], [о], [е] та алітерація [л], [с], [н].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой згадує минулі дні, в уяві звертається до коханої, веде розмову, ніби сповідаючись їй. Та минуле вже не хвилює його душу ― він спокійний.
- Слідок ноги — символ пам'яті, присутності коханої в житті героя; "великий", тобто дорогий, неповторний.
- Ріка — життя, яке не зупиняється.
- Ріденький ліс, мертвий лист, хмари ― ці образи додають нотку трагічності, натякають на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькою людиною; немов відлуння чогось колись цілісного, а тепер напівпорожнього.