Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш.
Вид лірики: Філософська та особиста (інтимна).
Тематика: Дитяча поезія.
Рік написання: 1982 (не підтверджено).
Напрям, течія: Модернізм.
Віршовий розмір: П'ятистопний хорей з пірихієм (UU); в рядку повних п'ять строф, закономірність – наголошений склад чергується ненаголошеним (_U):
Те пло тá ро дúн но гó ін тú му.
Щé на шú бах дó сві тóк не скрéс.
Встá ла мá ти. Мó ту зóч ком дú му
Хá ту прú в'я зá ла дó не бéс.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: інтиму – диму, скрес – небес, печі – плечі, гіллю – сплю, гіркотина – дитина, печія – (аніж) я, треба – неба, днем – вогнем.
Строфа: Вірш складається з чотирьох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Палка синівська любов до неньки та рідної домівки.
- Зв'язок поколінь через турботу і любов матері.
- Прості, але водночас сакральні моменти повсякденного життя.
- Людина й природа: єдність з навколишнім світом.
Тема:
Зображення тепла, що панує в родинному колі письменника.
Ідея:
Оспівування провідних людських цінностей — материнської любові, батьківської хати, щасливих років дитинства.
Основна думка: кожна людина завжди пам'ятатиме те рідне місце, де вона народилася, де минуло її чарівне дитинство.
Художньо-стильові особливості:
- Ліричний герой звертається від першої особи ("я"), що підкреслює щирість переживань.
- Автор використовує прості, але надзвичайно проникливі слова. Опис побутових деталей (піч, ковдра) допомагає створити приємний спокійний настрій.
- Лірика близька до неоромантизму через увагу до внутрішнього світу, емоцій і символів.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітет: "родинний інтим", "весело і з ляком", "світанковий мамин вогонь".
- Метафори: "на шибках досвіток не скрес", "мотузочком диму хату прив'язала до небес" — символ турботи матері й безпеки дому; "душа світліє перед днем", хата "прив'язана до неба… маминим вогнем".
- Уособлення: "полум'я гуляє по гіллю", "вже однак зникає гіркотина", "не катує серце печія".
- Літота: "Знову я ― малесенька дитина" — підкреслює відчуття захищеності.
- Порівняння: "Мати знає більше, аніж я".
- Інверсія: "встала мати", "зникає гіркотина", "не катує серце печія".
- Зменшено-пестливі слова: мотузочком, малесенька.
- Асонанс [а], [е] та алітерація [ш], [с], [м] та [л] ("Ще на шибах досвіток не скрес", "Встала мати. Мотузочком диму", "Полум'я гуляє по гіллю").
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой — власне поет — хоч і дорослий вже чоловік, знову відчуває себе дитиною у рідному дому.
- Мати виступає центром, навколо якого вибудовується все життя. Її дії — це не тільки побутова рутина, а й справжнє мистецтво створення добробуту. Уособлює любов, захист і стабільність.
- Хата, прив'язана до неба материнською любов'ю, є затишним місцем, де зберігаються найсвітліші почуття, своєрідним духовним притулком, осередком безпеки та гармонії.
- Вогонь у печі не лише освітлює, але й оберігає. Символ життя, що його підтримує мати; тепла, яке зігріває не лише тіло, а й душу; енергії, яка є джерелом сили і єдності родини. У творі полум'я також підкреслює життєву активність і невтомність матері.
- Мотузочок диму — невидимий зв'язок між рідною домівкою та чимось вищим, духовним.
- Небеса — мир, внутрішній комфорт.
- Досвіток — символ нового дня, духовного оновлення та надії.<