Станіслав Чернілевський — Забула внучка в баби черевички... (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Ліричний вірш.

Напрям, течія: Модернізм, символізм.

Вид лірики: Філософська, меншою мірою пейзажна.

Тематика: Дитяча поезія.

Віршовий розмір: П'ятистопний ямб з пірихієм (UU); в рядку повних п'ять стоп, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):

Ля глá  со бí.   І   свí тло  нé  сві тú ла.

Тор кнý лась  че ре вúч ків   пé ред   снóм —

І  ó сінь   ї́й  ти хéнь ко   о пу стú ла

Го рí хо вий  ли стóк   пе рéд  вік нóм.

Римування: Перехресне (АБАБ).

Рими точні: черевички – звички, зело – село, бензовозі – дорозі, коліс – сліз, жаровички – черевички, села – занесла, світила – опустила, сном – вікном.

Строфа: Вірш складається з чотирьох строф по чотири рядки в кожній.

Вид строфи: Чотиривірш (катрен).

Провідний мотив, мотиви:

•      Цінність турботи старшого покоління про молодше.
•      Проблема самотності та старості.
•      Плинність часу (дитинство як мить).
•      Розлука й спогади.
•      Тепла, ностальгійна атмосфера села.

Тема:

Зображення прощання бабусі зі своєю онукою.

Ідея:

Заклик любити своїх рідних, пам'ятати про них, частіше їх відвідувати,

Художньо-стильові особливості:

•       Ліричність і мінімалізм: короткі рядки створюють інтимний настрій.
•     Поєднання буденності з філософським: прості дії (забуте взуття, завершення літнього часу) набувають символічного значення.

Художні засоби, стилістичні фігури:

•       Епітети: "дитячий сміх", "спорожніла хата", "зорі-жаровички", "вікова звичка", "тихенько опустила".
•     Метафора: "Дитячим сміхом бризнувши в зело", "за повелінням вікової звички".
•       Уособлення: "перекотилось літо за село", "курява вляглась після коліс", "і вийшли в небо зорі-жаровички", "осінь їй тихенько опустила листок / горіховий листок перед вікном".
•      Синекдоха: "Махнуло рученя на бензовозі".
•    Зменшено-пестливі слова: черевички, рученя, жаровички, малесенькі, тихенько.
•       Анафора (єдинопочаток): "І курява …", "І вийшли …", "І тихо …", "І осінь …".
•       Інверсія: "забула внучка", "перекотилось літо", "махнуло рученя", "і вийшли в небо зорі-жаровички".
•       Асонанс [а], [і], [и] та алітерація [с], [ч], [л], [р].

Образи та символічні образи:

•       Баба — берегиня роду, старенька, потребує уваги дітей. Любить онучку, через її від'їзд сумує, адже її роки не нескінченні. Вона навіть не вмикає світла в хаті, що підкреслює її відчуття порожнечі. Символ турботи, спокою і мудрості.
•       Черевички, які внучка забула, — символ пам'яті, родинного та духовного зв'язку. Рядки "малесенькі дитячі черевички у спорожнілу хату занесла" розкривають теплоту та ніжність, яку бабуся відчуває до своєї онуки.
•       Горіховий листок — символ багатства (любові, добра, душевного тепла) яким діляться за нами бабусі.
•       Дорога — класичний образ життєвого шляху.
•       Літо символізує дитинство.
•      Осінь — символ старості, часу, який невпинно рухається вперед, залишаючи за собою спогади.

Примітки та корисна інформація:

Зело ― зелень; у творі вжито в значені мальовничість.