Володимир. Київський князь, який мусив відправити дочку на смерть до змія, що нищив киян. Володимиру було дуже важко зважитися на таке рішення, але він не мав виходу.
Цитати: "А Володимир схилився чолом на руку. Вуса кусає. На скроні жила б'ється, кров'ю чорною наливається".
Горислава-Людмила. Князівна, дочка Володимира, яка вирішила пожертвувати собою заради народу і Києва. Дівчина не плакала як інші, а надіялася на Боже милосердя.
Цитати: "Молоду Гориславу-Людмилу ведуть, як ніч зоряну, в чорних шатах, перлами низаних. Біла личком князівна-красуня молодесенька. Як та лілея-снігоцвіт, що в руці Людмилиній коливається".
Анна. Дружина Володимира. Плакала за дочкою, але не могла заступитися, бо Горислава-Людмила мусила загинути за долю київського люду.
Євпраксія. Няня Горислави-Людмили, яка побігла кликати на допомогу Кирила Кожум'яку.
Змій Цмок. Потвора з дев'ятьма пащами, яка мала шкіру, твердішу за скелю і залізо. З ним бився Ілля Муромець, але не переміг. Змій поставив князю умову: відступиться лише тоді, коли отримає князівну.
Цитати: "Загніздився, окаянний, в Дніпрі ясному. Чорториї хвостом поганим крутить-скаламучує. Пустошить край довколишній. На Киїів стольний отрую дихання свого кидає, пошесть-мор на хрещений люд напускаючи", "А з дніпрових хвиль – голова підводиться. Немов кінська велика, а зелена – як жаб'яча. Чорні губи язиком роздвоєним обдизує, та ще дві голови за першою виставила".
Кирило Кожум'яка. Надзвичайно сильний і мужній хлопець, який вдома готував сириці-ремені, щоб в'язати змія. За цим заняттям застала його Євпраксія, яка прибігла просити врятувати князівну. Кирило переміг змія, зняв з нього шкуру, щоб княжій дружині зробити щити. Князь в подяку хотів зробити Кирила боярином, але він відмовився.
Цитати: "А з світлиці – голова розкуйовджена виглянула, працею квапною розрум'янена. Дитячим усміхом обличчя світилося".