Галинка Супрун. Головна героїня повісті, яка живе у Києві і навчається у 4-Б класі. Дівчинка була розумною і допитливою, але різні життєві обставини заважали їй зосередитися на навчанні. Вона любила свою сім'ю і дуже переживала за братика, який мав складний перелом і вже довго перебував у лікарні. Через проблеми у школі та хворобу братика Галя втратила віру у життя, бачила довкола лише погане, не могла знайти причин радіти. Її життя змінила зустріч з Ангелом Золоте Волосся, який допоміг на прикладі життя іконописця Алимпія довести, що життя прекрасне, потрібна лише віра і любов до тих, хто тебе оточує, до того, що ти робиш.
Степанчик. Молодший братик Галі, якого вона називала Стаканчик. Взимку на ковзанці він зламав собі ніжку. Через складний перелом, потрібна була складна операція за кордоном. Степанчик мріяв повернутися додому і жити звичайним життям.
Ангел Золоте Волосся (Гавриїл). Ангел, який з'явився перед Галею. З ним дівчинка здійснила дві мандрівки у стародавній Київ. Вперше Ангел з'явився у кімнаті дівчинки. Він видався Галі знайомим, бо дівчинка справді бачила його колись у бабусиному альбомі. Ангел навчив Галю багатьох істин. Наприклад те, що кожен бачить те, що він здатний побачити. Ангел навчив дівчинку звертати увагу на дива, які трапляються у житті, попросив постаратися знаходити добре в тому, що є. За його словами, любов та турбота може вилікувати хворого, а справжнє щастя – це займатися улюбленою справою чи служити і допомагати іншим.
Алимпій. Відомий художник Києво-Печерської лаври. Галя вперше побачила його, як свого ровесника: високий, русявий, в білій сорочці, з тонкими рисами ніжного обличчя. Батько привів хлопчика до ченців, бо той постійно малював. Хлопчика взяли в учні майстри, які оздоблювали собор. Чернець Матвій напророчив, що хлопець стане Алимпієм і в монастирі знайде славу і благодать. Так сталося насправді, хлопець виріс, став ченцем і відомим художником. Своїми фарбами він лікував хворих від ран і виразок. Галя вважала, що Алимпій змарнував своє життя, адже передчасно постарів, захворів, був виснажений у монастирі недоїданням і надмірною працею. Та в кінці твору дівчинка зрозуміла, що насправді Алимпій був щасливий, бо здобув те, чого найдужче прагнув. Малим мріяв малювати – і малював усе життя, створив багато ікон, відомих навіть сьогодні.
- Ангел Золоте Волосся (повний текст) ▲ читається більше, ніж за 2 години
- Ангел Золоте Волосся (аналіз, паспорт твору)
Остап. У першій мандрівці Галя побачила його ще хлопчиком. Остап був сиротою, на вигляд це був рудоголовий нестрижений хлопчина в латаній-перелатаній одежі. Він допомагав робітникам і прислужував ченцям. Згодом Остап виріс і став ченцем на ім'я Євстафій. Він був другом Алимпія і вмів гарно золотити рами для ікон.
Галині батьки. У повісті не вказані їхні імена. Обоє працювали, але через хворобу Степанчика мама планувала звільнитися. Тато був дуже розумним, знав про все на світі, але мало заробляв, тож Галя страждала, що не має такого життя, як її багаті однокласники.
Віра. Галина бабуся, яка у творі не з'являється, але про неї часто згадують. Бабуся передала Галі альбом "Мистецтво Київської Русі".
Катерина Петрівна. Нова вчителька, яка часто робила Галі зауваження. Галя не любила її, але з часом зрозуміла, що вчителька хороша. Якось Катерина Петрівна подзвонила на роботу до Галиного тата, щоб похвалити Галю її за чудову відповідь на уроці, і дізналася про їхні домашні негаразди. Після цього вчителька поговорила з Галею, підтримала і старалася якось допомогти.
Сабіна. Галина однокласниця. Батьки Сабіни були багатими, дівчинка часто їздила відпочивати за кордон. Галя вважала Сабіну гордою, але дівчинка виявилася щирою і співчутливою. Сабіна нікому не розповіла про те, що Галя просила у метро гроші братикові на операцію. Дівчатка стали подругами.
Сашко Гнатенко. Галин сусід по парті, який часто співав "Несе Галя воду…", сміючись над її іменем.
Ігумен Никон, Матвій Прозорливий. Ченці Києво-Печерської лаври.
Ісанка та Оля. Однокласниці Галі, які насміхалися з неї.