Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш-медитація.
Напрям, течія: Модернізм, неоромантизм, експресіонізм.
Вид лірики: Патріотична (громадянська), меншою мірою філософська.
Віршовий розмір: П'ятистопний ямб з пірихієм (UU); в рядку повних п'ять стоп, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Сі ó чі бá чи ли скрізь лú хо í на сú лля,
А тя́ж чо го від твó го нé ви дá ли,
…
О, слíз та кúх вже вú ли то чи мá ло, —
Кра ї́ на цí ла мó же в нúх вто пú тись;
Римування: Кільцеве (АББА).
Рими точні: лине – гине, краю – згадаю, насилля – безсилля, видáли – ридали, чимало – мало, втопитись – литись.
Строфа: Вірш складається з трьох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
Любов до Батьківщини.
Тема: Зображення болю ліричної героїні за долю своєї країни під гнітом імперій.
Ідея: Усвідомлення необхідності рішучих дій задля національного визволення України.
Основна думка: "Доволі вже їм литись, — Що сльози там, де навіть крові мало!" ― самими сльозами нічого не змінити.
Художньо-стильові особливості:
- Характерні піднесеність почуттів, героїчний пафос.
- Мова вірша афористична: точність образів, внутрішня логіка думки, стриманий, але глибокий емоційний лад; ритмічна гармонійність.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітет: "занапащений, нещасний край".
- Метафори (уособлення): "думка лине" ― незнищенний духовного зв'язку з Україною, попри відстань; "серце з туги, з жалю гине" ― передає страждання героїні; "очі бачили скрізь лихо і насилля", "сором сліз, що ллються від безсилля", "країна може в сльозах втопитись".
- Риторичне звертання: "Мій занапащений, нещасний краю, …".
- Риторичний оклик: "Що сльози там, де навіть крові мало!" — протиставлення бездіяльного плачу та активної боротьби).
- Гіпербола: "А тяжчого від твого не видали", "О, сліз таких вже вилито чимало, — Країна ціла може в них втопитись".
- Інверсія: "країна ціла".
- Асонанс [і], [и], [у] ("У грудях серце з туги, …") та алітерація [с], [л], [т].
Образи та символічні образи:
- Лірична героїня — сама поетка — щира патріотка, що вивчала минуле своєї країни, поділяла життя і турботи своїх сучасників, мріяла бачити свій народ вільним і щасливим. Її патріотизм всеохопний та має дієвий характер. Тому й завершується твір пристрасним запереченням ридань, які вона проливала разом зі своїм народом.
- Рідний край — Україна, змучена, занапащена, але духовно жива.
- Очі, які бачили "лихо і насилля" — як уособлення свідка історичних трагедій, пам'яті народу.
- Сльози (безсилля, жаль, пасивність) та кров (самопожертва, опір) —центральна опозиція твору, яка символізує вибір між покорою та боротьбою.
Примітки та корисна інформація:
Поезія вперше опублікована в журналі "Народ", 1895 (№ 15-16, стор. 254 – 256). Вірш увійшов до другої збірки поезій авторки "Думи і мрії", виданої у м. Львів у 1899 році.