Олександра. Школярка першого року, дочка сільського писарчука-п'янички. Дівчинка була боязкою, але голод змусив її вкрасти хліб в однокласниці, бо вдома не було що їсти. Вчитель та учні зрозуміли Олександру, ніколи не нагадували їй про те, що було. Дівчинка більше ніколи не крала і закінчила школу розумною, правдивою і чесною.
Цитати: "Її біляве, усе у веснянках, обличчя було біле як крейда", "Вона сховала голову межи плечі й прищулилась, неначе сподівалась, що її ось-ось ударять, хоча знала, що в школі не б'ються", "У великій класовій світлиці стояло шістдесят школярів мовчки, не ворушачись, а серед їх, припавши головою до столу, гірко плакала маленька білява дівчина".
Пріська. Подруга й товаришка Олександри. Батько Пріськи був у економії за прикажчика, тож дівчинка була добре годована, завжди приносила з дому гарну їжу. Пріська погано вчилася, але була дуже весела
Цитати: "...її нерозумні сіро-сині очі з сміху аж сховалися за ситими щоками".
Василь Митрович. Вчитель, який з'ясував, що насправді змусило школярку взяти чужий хліб. Досвідчений і справедливий Василь Митрович уважно вислуховує Олександру, демонструючи своїм учням взірець людяної поведінки. Він не акцентував на негідному вчинкові Олександри, а зміг розібратися з обставинами, що спричинили його, та допомогти дівчинці подолати відчуження з однокласниками/однокласницями.