Грінченко Борис — Украла

Поведінка дівчинки свідчить про те, що вона дуже боязка, спокійна, сором'язлива, невпевнена, стримана.

1. "Тільки вчитель увійшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне".

2. "Олександра була школярка першого року, дочка сільського писарчука-п'янички".

3. "— Украла в мене хліб! — доказала Пріська і зовсім зареготалася…"

4. "Треба послухати спершу, що Олександра скаже".

5. "Голосне гірке ридання розітнулося у школі".

6. "— У нас... у нас... нема чого їсти..."

7. "— Нате! дайте їй! хай попоїсть!"

8. "Цього року вона здасть останнього екзамена і вийде з школи розумною, правдивою і чесною дівчиною".

Важко назвати Пріську справжньою подругою. Якби вона була такою, то спершу віч-на-віч запитала б Олександру, навіщо та краде. Пріська перед всіма однокласниками принизила подругу і не здогадалася, що Олександра крала, бо просто була голодна.

На мою думку, судити людину лише за одним вчинком не можна, адже ми не знаємо причин і передумов цього вчинку. Людина може бути хорошою, але обставини можуть змусити її піти на поганий вчинок. Олександра не була винна в тому, що батько усе пропивав і нічого не приносив додому. Діти голодували, тому дівчинка вкрала хліб в подруги.

Дівчинка боялася, що її тягтимуть кудись силоміць. Вона низько похнюпила голову і втупила очі у свою парту.

Автор протиставляє образи дівчат, щоб показати, як зовнішні обставини впливають на них. У Пріськи є їжа, батько не п'є і не лякає її, тож вона весела і щаслива. А в Олександри вдома справжнє пекло: батько п'є, немає їжі, лише сухарі. Таким чином глибше розкривається тема твору, ми розуміємо причини, чому Олександра вкрала хліб.

Школярі знали, що красти не можна ("в школі поки ніхто в гріх не вскакував"), тому факт крадіжки і детальна розповідь Пріськи змусили їх стати на її бік. А вчинок Олександри вони засудили, бо дівчинка не намагалася захиститися, а також вважали, що тепер нічого "не можна буде й положити в школі, якщо крастимуть", і "хіба воно гарно, як казатимуть на школярів, що вони крадуть".

Спершу діти хотіли вигнати Олександру зі школи, але її слова про причину крадіжки змінили думку однокласників. Головну роль відіграв тут учитель, який сказав, що спершу треба вислухати дівчинку.

"Голосне гірке ридання розітнулося у школі. Це плакала Олександра, припавши головою до столу. Школярі відразу притихли. Очі їм якось широко порозплющувалися, і вони мовчки, затаївши духа, дивилися на Олександру".

Автор симпатизує і співчуває Олександрі, про це свідчать такі портретні характеристики: "її біляве, усе у веснянках, обличчя було біле як крейда", "серед їх, припавши головою до столу, гірко плакала маленька білява дівчина". Б. Грінченко засуджує Пріську, зокрема, такими словами: "і її нерозумні сіро-сині очі з сміху аж сховалися за ситими щоками".