Гусенятко. Олюднений образ маленького гусеняти. "Гусачок", як називав його батько, – дитина природи, народився у пізньої осені, а довкола ще й суцільна небезпека: лисиці, ондатри, мисливці, літаки, заводи, ГЕСи. З самого народження гусенятко вміло говорити, а також прекрасно почувало себе у воді.
Гуска. Мати гусенятка, яка прожила три літа і три зими і була найстаршою у табуні. Через мисливців вона залишилася одна із свого покоління. Гуска любила своє гусеня, але не знала, куди його подіти, бо потрібно було летіти у вирій, а воно ще нічого не вміло. Вона хотіла залишитися з гусаком і дитинчам, але в табуні була сама молодь, яку потрібно було вести.
Гусак. Батько гусенятка, на вирій молодший від гуски. Він був досвідченим, турботливим і розумним, тому вирішив взяти під опіку свою пізню осінню дитину, а гуску зі старшими дітьми відправив в теплі краї. Гусак хотів добиратись плавом, доки гусенятко підросте та стане на крила.
Сталевар. Чоловік, який знайшов гусенятко і надав тимчасовий притулок. Він посадив пташеня на ніч в бочку, щоб ніхто не скривдив.
Люди. Це мисливці, чоловіки на баржі, троє рибалок. Вони нахабно втручаються у закони природи, стають найбільшими ворогами для маленького гусеняти та його турботливого батька. Мисливці не давали гусям спокою навіть під час відльоту, чоловіки з баржі хотіли зловити гусака, а рибалки хотіли піймати гусака на блешню.