Вінграновський Микола — Гусенятко

Люди на баржах і рибалки постають в оповіданні жорстокими і злими. Чолов'яга на першій баржі, бажаючи наживи, на чотирьох лазив у темряві, щоб лише схопити гусака. На щастя, гусаку вдалося полетіти, але згодом він знову зустрів ще одну баржу з вугіллям. Звідти, так само, як і з першої баржі, кричали: "Птиця!". Ще гірше з гусаком повелися рибалки, які підняли спінінги і засвистіли, заататакали на нього. Гусак був розгублений, бо поруч була баржа, а на додачу і рибалки...

Рішення гусака свідчить про те, що він переживає за весь табун і водночас за дружину і гусенятко. Гусак розумів, що гуска не зможе взимку вижити разом з гусенятком. Він вирішив, що гуска полетить з табуном, а сам спробує на весну прилетіти з малим.

З перших рядків казки ми дізнаємося про гусенятко, яке вилупилося надто пізно. Ми співчуваємо гусенятку, бо розуміємо, що воно не зможе відлетіти в теплі краї. Гусенятко нічого не розуміє, без батьків воно зовсім беззахисне, тому нам жаль його. Також стає цікаво, що ж вирішить гуска і чи залишить дитинча.

З відльотом табуна до гнізда почали підпливати ондатри та видра. Крім того, з ночі прибував дощ, тож гніздо підпливало. Гусак був змушений вивести гніздо на струмінь ріки. Тут було легше, гніздо несло вперед, та швидко назустріч з'явилася баржа. Як не старався гусак, гніздо розвалювалося, гусенятко змушене було кинутися у воду, а самого гусака зловили люди з баржі. На щастя, гусаку вдалося врятуватися: він почав бити крильми чоловіка, який зловив його...

Зимування несло для гусака і гусенятка безліч загроз: мисливці, рибалки, холод і голод, хижі звірі, навіть більша риба могла проковтнути гусенятко.

Гусенятко розуміє мову сталевара, бо світ природи і людей тісно пов'язаний. Їхній діалог у творі дуже цікавий, сповнений ніжності, турботи і піклування з боку чоловіка. Гусенятко відчуло доброту сталевара, довірилося йому і отримало тимчасову домівку.

Безжальними до гусака були мисливці, чоловіки з баржі, рибалки. Вони не розуміли, що гусак – жива істота, яка теж має сім'ю і хоче жити. Ці люди розглядали гусей лише як їжу, вони не могли бачити красу природи, бо були злими і жорстокими. На щастя, не всі люди такі, наприклад, сталевар захистив гусенятко і вже точно не образить гусака, який прийшов по своє дитинча.

У родині гусей було шестеро старших гусенят, а перед самим відльотом вилупилося останнє. Воно не могло летіти з батьками. Гуска не знала, що робити, адже наближалася зима. Крім холоду й голоду, їй з гусенятком загрожували б лисиці, тхори, куниці, собаки, мисливці. Гусенятко ще нічого не розуміло, але бачило тривогу у поведінці батьків. Йому було затишно з батьком, який підбадьорював старших дітей перед відльотом. Крім хвилювання за долю гусенятка і зборів до відльоту, гуси мусили бути обережними, бо довкола заплави у засідках сиділи мисливці.

Гуси хвилювалися і перебували у сумнівах. Вони вагалися, що краще для них зараз: вирушати в далеку дорогу або сидіти, бо поруч стріляють мисливці. "З поля від озимини тарахнуло, тричі тарахнуло і від очерету, діти висмикнули голови з крил і подивилися на тата: – Летіти чи сидіти?"

Про які риси характеру людей це свідчить?

Родина сталевара турбується про гусенятко, переживає, щоб ніхто його не образив. Чоловік думає про майбутнє гусенятка, відмовляє своїм дорослим дітям, коли і вони хочуть прихистити пташеня, бо розуміє, що в нього йому буде краще. Поведінка родини сталевара свідчить про доброту, безкорисливість, чуйність, любов до всього живого. Ці люди демонструють зовсім інше ставлення до природи, бо вони її оберігають і цінують.