Літературний рід: Ліро-епос.
Жанр: Казка у віршовій формі.
Напрям, течія: Модернізм.
Віршовий розмір: Хорей; закономірність – наголошений склад чергується ненаголошеним (_U).
Римування: Змішане ‒ чергується перехресне (АБАБ) та суміжне або паралельне (ААББ), трапляється також і внутрішнє римування (напр., "Перерúли всі двори, / Обходúли всі бори").
Провідні мотиви (проблематика):
- Боротьба добра (Лоскотон) зі злом (цар Плаксій).
- Утвердження сили радості, сміху й людяності, яка здатна перемогти тиранію.
- Дружба й підтримка простих людей, які разом долають будь-які труднощі.
- Страх і свобода.
- Сміх як символ опору.
- Викриття абсурдності диктатури, заснованої на страху, заборонах і штучному сумі.
- Значення позитивних емоцій у житті людини.
Тема:
Зображення країни Сльозолий з її царем Плаксієм, який змушує людей страждати й плакати, та його повалення веселим дядьком Лоскотоном.
Ідея:
- Засудження жорстокості та заклик боротися з нею.
- Возвеличення народних героїв, які мають мужність кинути виклик владі.
Герої казки: цар Плаксій, його дочки Нудота, Вай-Вай, Плакота, сини Плаксуни, гвардійці-забіяки, капітан Макака, Лоскотон, діти, батраки й робітники.
Композиція та сюжет:
Зачин: знайомство з чарівною країною Сльозолий, де панують жорстокі сумні закони, її царем Плаксієм та його плаксивою родиною, а також із героєм-протагоністом ‒ добрим дядьком Лоскотоном (частини "Цареве сімейство" і "Дядько Лоскотон").
Основна частина: наказ Плаксія впіймати небезпечного Лоскотона (переможцю обіцяна дочка царя); полювання гвардії на чолі з капітаном Макакою; Лоскотон продовжує розважати дітей, попри заборону веселощів, а люди ховають його від сльозівців і допомагають уникнути небезпеки; та капітан підступно викрадає Лоскотона, поки той спав, і везе його в Плаксоград; арешт та ув'язнення Лоскотона; весілля у палаці капітана Макаки й Нудоти ‒ здавалося б, сміх остаточно зникне з країни…(частини "Арешт Лоскотона", "Весілля в палаці").
Кінцівка: все змінюється, коли Лоскотона визволяють робітники та батраки ‒ він забирається на трон та лоскоче володаря, від чого Плаксій так сміється, що не витримує й помирає. Його доньки та сини тікають, а поплічників спіткає заслужене покарання. Лоскотон залишається вірним своїй місії ‒ приносити радість і сміх дітям (частини "Звільнення Лоскотона" та "Продовження весілля").
Художньо-стильові особливості:
- Характерні ознаки казки, а саме: невеликий обсяг, традиційна будова (композиція), вигадані персонажі та їхні кумедні імена, фантастичні події та гіперболізація, чарівні числа (три дочки, три сини, чотири боки), і найголовніше ‒ перемога добра над злом.
- Враження невимушеної жвавої розповіді справляє динамічний сюжет та ритміка твору.
- Мова жива, дотепна, насичена іронією; багато прямої мови.
- Попри жанр гумористичної дитячої літератури, має риси повчальної лірики.
- Гумор і пародія ‒ висміювання авторитарного режиму, безглуздих заборон, зображення гротескних ситуацій ‒ як провідні засоби художньої виразності.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "дивне ім'я", "сльозливі дочки", "плаксивих три сини", "велів сердито", "грізна гвардія", "добрий дядько Лоскотон", "голодна малеча", "вдача тепла й щира", "накидка сіра", "лоскотливі і м'якенькі вуса", "м'яке волосся русе", "голосний та щирий сміх", "розмальована торбина", "пальці лагідні", "злі закони", "гнівно гукнув", "ледачі сльозівці", "завзяті сльозівці", "бідняцькі хати", "лютий посіпака", "міцний сон", "лукавий капітан", "вузенькі ґрати", "висохла Нудота", "бридкий Макака", "поет один гладкий", "віковічне царство сліз", "веселий брат", "здружена сім'я", "гірко плаче", "веселий Лоскотон", "чужі краї", "поганський трон".
- Метафори: "Там цвіте краса-країна", "Вистачало плачу й сліз", "Жив у мандрах і митарстві", "Хай чи дощ іде, чи сніг", "І усім приносив сміх", "Мав лукавинку в очах", "волосся русе розсипалося до вух", "носив з собою сміх в розмальованій торбині, в пальцях лагідних своїх", "охоронці злих законів полювали по хатах", "У міцний поринув сон", "лукавий капітан підікрався змієм", "Недоступним став для всіх…сміх", "придворні одубіли", "Кровопивці-сльозівці стали п'явками в ріці".
- Уособлення: "плач припинявся", "приходив до усіх сміх", "Коли всіх колише сон", "Поведе наліво путь".
- Порівняння: "Голова його мов бочка. Очі ніби кавуни", "м'якенькі, наче пух (вуса)", "Віроломний, як змія", "Гнули грати, мов прути", "Ллються сльози, як ріка".
- Паралелізм: "Тільки де він появлявся, Зразу плач там припинявся", "Хто впіймає Лоскотона, Буде муж моїй дочці!", "Хто його посадить в льох —Вибирай одну із трьох!".
- Пародія на автократичну державу, її атрибути (військо, тюрми, заборони).
- Метонімія: "Гей, зійшлися царенята І придворна свита".
- Риторичні оклики та звертання: "Бо сміятись і радіти / У моєму царстві — ні!", "Я того негайно з'їм!", "Гей, ледачі сльозівці!", "Буде муж моїй дочці!", "Вибирай одну із трьох!", "Що тоді ми будем пити, / Як не будуть плакать діти!", "Булькнули у воду!", "Лоскотон, вважай, умер!", "Тож від радості стрибайте! Тож від радості ридайте!", "Віковічне царство сліз!", "Гей, веселий Лоскотоне, це прийшли твої брати!", "Йди до нас, веселий брате, в нашу здружену сім'ю!", "Бачте, радість в них така!", "Ой, рятуйте — Лоскотон! —
- Всі відразу "ох!" та "ах!"", "Насмієшся ти хоч раз!", "Цар Плаксій помер од сміху!".
- Гіпербола: "Всі сльозливі через край", "Сльози відрами лили", "Хай…плачуть всі в країні діти", "І завзяті сльозівці понеслись у всі кінці", "ні разу в ту зиму не лягав і спати", "Стільки там було хвальби, так скрасив їх вроду — навіть жаби від ганьби булькнули у воду", "тепер встановим скрізь Віковічне царство сліз", "звільнити…на віки", "Жах у кожного в очах", "так сміялись-реготали, що штани з них поспадали", "навтьоки у чотири бігли боки", "Макака-забіяка з'їв себе із переляку".
- Градація: "Цілі дні вони сиділи, голосили, та сопіли, та стогнали, та ревли,…", "Так сміявсь — аж заливався, аж від реготу качався…потім лопнув і помер".
- Антитеза: "То сміється, хто й не хоче", "ледачі сльозівці / завзяті сльозівці", "Три завзяті Плаксуни, так сміялись-реготали"; Лоскотон і Плаксій ↔ сміх і плач.
- Оксюморон: "Тож від радості ридайте!", "від щастя гірко плаче", "Плаксій помер од сміху".
- Іронія: "Ще була у Плаксія грізна гвардія своя: в ній служили молодці забіяки-сльозівці", "Видавали заборони проти лоскоту вони", "Що тоді ми будем пити, Як не будуть плакать діти", "До вінця веде жених висохлу Нудоту, та дивитися на них зовсім неохота", "Хоч Макака був бридкий, а вона ще гірша, їм поет один гладкий присвятив ще й вірша", "Підем разом догравати ми весілля Плаксію…", "Бачте, радість в них така", "Насмієшся ти хоч раз!..", "Ой, була ж тоді потіха — Цар Плаксій помер од сміху", "всі троє без штанів до чужих втекли країв".
- Інверсія: "приходив сміх", "колише сон", "веде жених", "недоступним став сміх", "йшли батраки й робітники", "прийшли брати", "став він лоскотати", "живе він і понині".
Образи та символічні образи:
- Країна Сльозолий ‒ алегорія на деспотію.
- Цар Плаксій ‒ жорстокий та злий правитель, який прагне повного контролю над людьми своєї країни.