Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш / філософський етюд.
Напрям, течія: Постмодернізм, екзистенціалізм.
Вид лірики: Філософська, інтимна.
Рік написання: 1980. (не підтверджено)
Віршовий розмір: Чотиристопний ямб з пірихієм; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_).
Хай бý де лéг ко. Дó ти ком пe рá.
Хай бý де вíч но. Спó ми ном пре свíт лим.
Цей бí лий свíт — бе рé зо ва ко рá,
по чóр них дня́х по бí ле на десь звíд там.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: пера – кора, пресвітлий – звідтам, поривавсь – Вас, димом – предивним, телефон – сон, листами – вустами.
Строфа: Вірш складається з трьох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Гармонія між минулим і сьогоденням.
- Гіркота втрати та її прийняття
- Мотив сну та забуття
- Пам'ять ‒ не тягар.
Тема:
Спогад ліричної героїні про своє колишнє, про близьку людину і біль прощання.
Ідея:
Нехай минуле, яке ми не в змозі змінити, не зникає, а перетворюється на світлий незабутній момент, на швидкоплинний, але цінний сон.
Основна думка: "Хай буде вічно. Спомином пресвітлим".
Художньо-стильові особливості:
- Повторення (анафора) створює мелодійний і молитовний ритм.
- Особливий настрій поезії, відчуття світлого смутку, створюють прислівники: легко, вічно, гірко, світло ‒ і знову, як філософське завершення смислового кола, ‒ легко...
- Лаконічність, афористичність висловів (напр., "Хай буде легко. Це був тільки сон").
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "пресвітлий спомин", "білий світ", "чорні дні", "предивний спогад".
- Метафори (Уособлення): "сніг іти вже поривавсь", "осінь похлинулась димом", "хай не розбудить смутку телефон", "нехай печаль не зрушиться листами", "сон, що ледь торкнувся пам'яті вустами".
- Анафора: "Хай буде…", ніби мантра, що заколисує.
- Оксюморон: "Цей білий світ ‒ березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам".
- Антитеза: "Хай буде легко / Хай буде гірко" ‒ контраст між легкістю прийняття втрати і гіркотою переживання.
- Паралелізм: Хай буде легко... Хай буде вічно... Хай буде гірко... Хай буде світло...
- Парацелація (розірване речення для підсилення): "Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом" ‒ емоційне розчленування опису.
- Інверсія: "не розбудить смутку телефон".
- Асонанс звуків [а], [о], [е] та алітерація [х], [с], [п], [л] i [н].
Образи та символічні образи:
- Лірична героїня не намагається втекти від спогадів, але й не дозволяє їм тяжіти над собою.
- Перо ‒ символ творчості, атрибут поета; воно так само ніжно торкається паперу, як спогади ‒ душі.
- Березова кора ‒ символ чистоти й вразливості; "побілена по чорних днях", тобто має відбиток переживань, які вже позаду.
- Осінь і сніг ‒ уособлення плинності часу, змін, можливо, згасання почуттів / відносин, їх завершення.
- Телефон і листи ‒ символи зв'язку, якого більш не існує; прикметно, що героїня не прагне його відновити, бо розуміє: деякі двері краще залишити зачиненими.