Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш / вірш-освідчення.
Напрям, течія: Постмодернізм, експресіонізм.
Вид лірики: Любовна з елементами пейзажної.
Рік написання: 1977.
Віршовий розмір: Пеон другий ‒ ненаголошений склад чергується наголошеним і двома ненаголошеними (U_UU) + ямб ‒ ненаголошений склад чергується наголошеним (U_).
Не дý ма но, не гá да но
за бíг ла в глу хо мáнь,
де сóс ни пáх нуть лá да ном
в ка дúль ни цях сві тáнь.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: негадано – ладаном, глухомань – світань, м'ятою – я тебе, джмелю – люблю, проміння – оніміння, беріз – сліз, шампана – п'яна, вороття – життя.
Строфа: Вірш складається з чотирьох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Кохання як сенс життя жінки.
- Несподіваність та безповоротність почуттів.
- Єдність людини й природи.
Тема:
Зізнання безмежно щасливої ліричної героїні у своїх почуттях.
Ідея:
Оспівування всеохоплюючого кохання; утвердження думки про те, що світ прекрасний, якщо в ньому панує любов.
Художньо-стильові особливості:
- Вірш побудований на емоційних сплесках: глибоке особистісне переживання передано за допомогою синонімічного ряду та окличних речень.
- Певна контрастність: спокійна природа протиставлена екстазу героїні.
- Поетка використовує церковну лексику (ладан, кадильниці), що підкреслює майже сакральний характер кохання.
- Виразна мелодійність.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Метафори: "сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань", "ловлю твоє проміння крізь музику беріз", "вечір пахне м'ятою, аж холодно джмелю".
- Риторичні оклики: "…а я тебе люблю!", "я п'яна, п'яна, п'яна на все своє життя!".
- Гіпербола: "п'яна на все своє життя" ‒ підкреслення, що почуття це назавжди.
- Рефрен: "а я тебе" ‒ повторення, що створює ефект мантри.
- Градація: "до оніміння, до стогону, до сліз" ‒ посилення переживань.
- Оксиморон (частково): "п'яна без коньяку й шампана".
- Алітерація сонорних [л], [м], [н] та [п] + асонанс [у], [а], [о], [е].
Образи та символічні образи:
- Лірична героїня ‒ головна дійова особа ‒ закохана жінка, відверта й запальна. Її почуття настільки сильне, що стає головною цінністю.
- Природа ‒ не просто тло, адже романтичний пейзаж на початку ‒ це пряме відображення емоційного стану героїні.
Примітки та корисна інформація:
Вірш було створено в період, коли Костенко перебувала під неофіційною цензурою радянського режиму: її твори не публікували, однак вона продовжувала писати.
Цікаво! Слова вірша покладені на музику – композитором і першим виконавцем романсу стала подруга Ліни Василівни Ольга Богомолець.