Літературний рід: інтимна лірика.
Жанр: вірш (колискова пісня).
Напрям: модернізм (умовно).
Течія: неоромантизм.
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: 7-стопний хорей.
Римування: паралельне (аа бб).
Строфа: двовірш.
Історія написання: вирісши без батька, поет особливе тепло й удячність відчував до матері, яка його виростила, уклавши в сина все найкраще.
Рік створення: написано в 1960-1963 рр., коли поет працював кореспондентом газети "Молодь Черкащини".
Провідний мотив, мотиви: "материнська любов", "патріотизм", "вибір", "виховання", "казка дитинства".
Тема: материнська любов до сина; любов до Батьківщини.
Ідея: возвеличення відданої материнської любові та її вміння виховувати дитину відповідно до найвищих моральних і патріотичних критеріїв ("Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину"),
Композиція: зображення казкового вечора — звернення матері до досади, щоб не приходила до сина, прохання до лебедів, зір прийти до сина — зображення химерного танцю півнів на стіні — повчання матері про життєвий вибір.
- Лебеді материнства (повний текст) ▲ читається менше, ніж за хвилину
- Лебеді материнства (скорочено)
- Яке значення має рефрен "Вибрати не можна тільки Батьківщину"? (та інші запитання)
- Біографія Василя Симоненка
Художні засоби виразності: алітерація, епітет, порівняння, метафора, символ, метонімія, антитеза, інверсія, риторичне звертання.
Образи та символічні образи: людей: мати, син, друг, мавки чорноброві (диво-наречені); міфологічних істот: досада; природи: туман, лебеді, ніч, зорі, верби, тополі; предметів і явищ: колиска, хата, казка, тривоги, очі материнські, білява хата, Батьківщина, душа, прощання.
Символічні образи: казка (символ добра); лебеді (символ материнської любові, відданості, мрії); верби та тополі (символ Батьківщини); мати й Батьківщина (символ найдорожчого в людському житті).
Примітки та корисна інформація: Уже перша збірка В. Симоненка "Тиша і грім" (1962 р.) полонила читачів змістовністю й простотою вислову, зрілістю думок і справжністю почуттів, по-молодечому завзятих. Вона засвідчила, що в літературу прийшов самобутній поет. Своєю творчістю він, як справедливо вважає Олесь Гончар, "став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників", став лицарем, витязем нового етапу в українській поезії, а витязь — значить відважний, доблесний воїн, борець за правду життя й красу світу засобами слова.