Він змушує усіх постійно плакати, а хто насмілюється радіти, того карає; звісно народ його не любить. Для Плаксія сльози ‒ не просто ознака покори, але й джерело сили та насолоди. Голова в нього, "мов бочка", а "очі, ніби кавуни" ‒ цим автор підкреслює карикатурність такого правителя. Образ Плаксія як сатиричний погляд на диктаторів, що бояться непокори.
Дядько Лоскотон ‒ добрий, життєрадісний і хоробрий мандрівник, який дарує дітям сміх, навіть ризикуючи власним життям. Втім він не боїться переслідувань, адже знає: радість сильніша за страх. Його люблять люди, переховують від охоронців, а коли той потрапляє до в'язниці – визволяють його і піклуються, як про рідного брата. Його м'які вуса, розмальована торбинка створюють образ доброго чарівника, який упевнено протистоїть несправедливості. Сини Плаксуни та три доньки царя, Нудота, Вай-Вай і Плакота символізують сліпу покору й страх перед владою; втілення негативних рис ‒ нудьги та скиглення. Прості люди, батраки й робітники ‒ саме вони допомагають Лоскотону змінити долю країни. Капітан Макака ‒ вірний слуга Плаксія, що прагне стати зятем царя, упіймавши Лоскотона. Цей персонаж уособлює згубні наслідки користолюбства та жадібності. Сміх ‒ метафора свободи, і Плач ‒ символ гноблення.
Примітки та корисна інформація:
Твір нагадує читачам, що радість і підтримка здатні творити дива і в найтяжчі часи.
Писати казки Василь Симоненко почав після народження сина Лесика; "Цар Плаксiй та Лоскотон" ‒ одна з трьох його робіт. Певно, поет і сам нерідко лоскотав синочка, аби підняти тому настрій, що й надихнуло на створення даного твору.