Леся Українка — Лісова пісня (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: лірика + епос (ліро-епос).

Жанр: драма-феєрія (твір, у якому реальне поєднується з фантастичним, діють казкові персонажі).

Напрям: модернізм.

Течія: неоромантизм.

Тема: життя людини в природі, де існує гармонія, і в соціумі, де наявна дисгармонія.

Ідея: утвердження краси вільнолюбного духу, кохання й мрії, людського життя, гармонійного й цілісного, як природа, єднання людини й природи, гімн сильній вільній людині; засудження людського матеріалізму й обмеженості.

Мотиви: "гармонія"; "вічне повторення"; "єдність душі й тіла"; "любов як вища сила", "роздвоєність особистості"; "природа й людина", "неодновимірність життя".

Композиція (сюжет): твір складається з прологу та трьох дій, у яких події співвіднесені з різними порами року та різними етапами стосунків Мавки й Лукаша (зародження — занепад — прозріння): (пролог) знайомство з персонажами драми на лоні волинської весняної прирди; (дія І) зустріч із людьми, які живуть неподалік від лісу, зародження кохання між лісовою істотою Мавкою та людським хлопцем Лукашем — (дія II) прихід Мавки в літній час до світу людей, її боротьба за своє кохання, за своє місце серед людей — одруження Лукаша з Килиною — (дія ІІГ) у почуття Лукаша й Мавки вривається осінь із холодними дощами, опалим листям і пронизливими вітрами — Лісовик карає Лукаша за зраду Мавці, перетворюючи того на вовкулаку, — злидні обсіли хату Килини — Мавка прощає коханому, силою любові виривається із царства Того, хто в скалі сидить, й повертає Лукашеві людську подобу, а сама ледь не гине від руки Килини — горить хата Лукаша — востаннє лісова красуня з'являється перед Лукашем у постаті Долі, просячи дати їй душу — останній монолог Мавки сповнений оптимізму: вона в серці має те, що не вмирає, а отже, з весною вона оживе зеленою вербицею, адже життя знищити не можна.Основний композиційний принцип драми — паралелізм, тобто зображення життя природи у зв'язку з життям людини. Наприклад, уже з прологу читач може з'ясувати різницю між світом природи й людини: у першому не існує уявлень про добро й зло, а в іншому — вони є. Мавка ж, потрапивши у світ людей і спізнавши кохання, відчуває цю людську роздвоєність, яку їй удається подолати силою кохання, "яке не вмирає".

Головні герої та їх образи: людей: Лукаш — образ юнака розкривається через образ Мавки; має багату душу, що промовляє до Мавки голосом сопілки; здатен щиро покохати, але потім затягується в "житейське болото"; не зміг "своїм життям до себе дорівнятись"; Мавка — лісова істота, юна дівчина, безкорислива, щира, ніжна, мрійлива, романтична, волелюбна, стійка у випробуваннях; дотримується високих моральних цінностей; пізнає складність і біль "роздвоєного" людського буття, але перемагає в боротьбі проти згубної людської моралі; мати Лукаша; Килина; дядько Лев; діти Килини; міфологічних істот: Мавка, Лісовик,Водяник, Русалка, Перелесник, "Той, що греблі рве", "Той, що в скалі сидить", Русалка Польова, Пропасниця, Потерчата, Куць, Злидні, Доля; природи: ліс, озеро, верба, дуб, поле, квіти, сніг; предметів і явищ: сопілка, серп, косовиця, хата; потойбіччя; вогонь.

Символічні образи: Мавка (символ гармонійного існування, відданої любові, твердості духу); Лукаш (символ дисгармонії людської натури, слабкості, пізнання істини); дядько Лев (символ гармонійного співжиття з природою); Килина (символ "приземленої", нікчемної людини); сопілка (символ творчої, гармонійної сутності людини; неперервності потягу до краси); верба, вогонь (символи духовного очищення, вічного повторення, відродження); міфологічні образи драми так само є носіями певних символічних смислів.

Художні засоби виразності: епітет; постійний епітет; порівняння; метафора, символ, метонімія, синекдоха; алітерація, асонанс; інверсія; антитеза; риторичні фігури та ін.

Проблематика:

• духовності людини;
• пошуку гармонії в житті;
• кохання і зради;
• сімейного життя;
• високого пориву душі й буденності;
• матеріального і духовного в житті;
• життєвого вибору;
• роздвоєння душі;
• добра і зла;
• внутрішньої свободи людини;
• гармонії людини і природи.

Примітки та корисна інформація: У "Лісовій пісні" втілилося народне сприйняття навколишнього світу, давнє міфологічне мислення українців. У "Лісову пісню" письменниця вклала "цвіт душі".

Твір вражає красою високої мрії, музикою мови. Основний конфлікт у творі — між буденним життям і високими пориваннями душі — підпорядкований головній ідеї — боротьбі за гармонійне вільне життя, високу мрію, красу і вірність, боротьбі проти буденщини, сірості й банальності.

Сама ж історія написання п'єси нерозривно пов'язана з так званим грузинським періодом життя поетеси (1908-1913). Під впливом розлуки з рідним краєм Леся Українка, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала свої ліси і "затужила за ними". Саме ця туга, за словами самої поетеси, і була справжнім імпульсом до створення "Лісової пісні". П'єсу написано в небачено короткі строки — за дванадцять днів липня.

З листа Лесі Українки до сестри: "Писала я її недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій".