Літературний рід: Лірика.
Жанр: Вірш.
Напрям, течія: Постмодернізм, екзистенціалізм.
Вид лірики: Філософська та громадянська.
Віршовий розмір: П'ятистопний ямб; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_).
Тер пú, тер пú — тер пéць те бé шлі фý є,
Ста лúть твій дýх — тож í тер пú, тер пú.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: шліфує – врятує, терпи – тропи, скону – полону, стій – зумій, назвався – заповідався, вік – прирік.
Строфа: Вірш складається дванадцяти рядків, не поділених на строфи (за римуванням – три строфи по чотири рядки в кожній).
Провідний мотив, мотиви:
- Терпіння як спосіб самозагартування.
- Духовна витривалість і незламність людини на життєвому шляху, попри страждання, самотність та випробування.
- Віра у призначення.
Тема:
Заклик до прийняття свого життєвого шляху, вірності внутрішньому вибору; навіть попри біль проявляти стійкість, не здаватися і рухатися вперед.
Ідея:
Тільки терпіння зміцнює людину, робить здатною на більше.
Основна думка: розраховувати слід тільки на власні сили.
Художньо-стильові особливості:
- Побудовано вірша у формі звернення / настанови.
- Проста лексика з глибоким етичним змістом.
- Напружена інтонація: риторичні наказові форми надають урочистого, дещо пророчого тону.
- Поєднання біблійного підтексту з особистісною відповідальністю; глибину християнських мотивів підкреслює і запозичена з християнської молитви фраза "навіки вік".
- Твір пронизаний духом стоїцизму: думка про те, що людина повинна йти по життю своєю дорогою, не зважаючи на всі ті перешкоди та труднощі, які їй траплятимуться.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Метафори: "терпець тебе шліфує", "сталить твій дух", "торуй свій шлях", "ніхто з недолі не врятує, не зіб'є з власної тропи".
- Персоніфікація: шлях як жива істота, який сам визначає, кому він належить, "шлях — той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе навіки вік".
- Повтори: "терпи, терпи", "стій і стій", "шлях" ‒ посилює емоційну напругу.
- Антитеза: "до раю, пекла чи полону" ‒ розмаїття випробувань, які не мають зламати героя.
- Анафора: "Ніхто…".
- Гіпербола: "допоки скону, допоки світу й сонця — стій і стій" ‒ підкреслює вічність покликання.
- Градація: "шлях…, що обрав тебе навіки вік. До нього змалку ти заповідався до нього сам Господь тебе прирік".
- Використання паронімів "стій" та "стрій".
- Авторські новотвори: "сталить", тобто робить стальним, непохитним, "заповідався" ‒ сам собі дав вказівку, яку не можна проігнорувати.
- Алітерація звуків [р], [т], [п] i [c] надає відчуття твердості і рішучості ‒ "терпи", "торуй", "пройди", "врятує", "прирік".
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой, від імені якого говорить поет, ‒ людина, яка розмірковує над власним життям і морально підтримує себе, бо інакше просто не зможе вистояти. Він чудово розуміє своє становище, але втішається тим, що така його доля, тож він має все подолати, не зрікшись своїх ідеалів, раз цього вимагає від нього життя. Цього він бажає і читачам (але це вже залежить від сили духу конкретної особистості).
- Шлях ‒ символ життєвого покликання, обов'язку та долі як такої. Це обрана ліричним героєм "тропа", але водночас вказано, що це є той напрямок, для якого сам Господь обрав людину.
- Терпець ‒ символ внутрішньої сили.
Примітки та корисна інформація:
Цей вірш належно вважають знаковим у творчості Василя Стуса. Точну дату створення встановити складно, позаяк твір було написано в тюрмі, але вперше опублікований він був у збірці "Палімпсести" 1986 р., через рік після смерті автора.